Теорема перпендикулярних осей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 21:09, 23 жовтня 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Bluelinking 1 books for verifiability.) #IABot (v2.1alpha3)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теорему перпендикулярних осей — можна використати для визначення моменту інерції твердого тіла, що цілком лежить у площині, щодо осі перепендикулярної до цієї площини, якщо ми знаємо моменти інерції об'єкта щодо двох перпендикулярних осей, які лежать в площині. Всі осі мають проходити через одну точку в площині.

Визначимо перпендикулярні осі , і (які зустрічаються в початку координат ) так, що тіло лежить в площині і вісь перпендикулярна до площини тіла. Нехай Ix, Iy і Iz це моменти інерції щодо x, y, z відповідно, теорема перпендикулярних осей стверджує, що [1]

Це правило можна застосовувати із теоремою Гюйгенса — Штейнера і правилом розтягнення для віднайдення моментів інерції різних форм.

Виведення

Говорячи про декартові координати, момент інерції плоского тіла навколо осі є:[2]

В площині, , отже ці два доданки є моментами інерції навколо осей і відповідно, звідки теорема. Зворотне твердження виводиться подібним чином.

Зауважте, що бо в , r вимірює відстань від осі обертання, отже у випадку обертання навколо осі y, відхилення точки від осі обертання дорівнює її x-координаті.

Див. також

Примітки

  1. Paul A. Tipler (1976). Ch. 12: Rotation of a Rigid Body about a Fixed Axis. Physics. Worth Publishers Inc. ISBN 0-87901-041-X.
  2. K. F. Riley, M. P. Hobson & S. J. Bence (2006). Ch. 6: Multiple Integrals. Mathematical Methods for Physics and Engineering. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-67971-8.