Сегментація (мовознавство)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 13:28, 16 січня 2020, створена SOMBot (обговорення | внесок) (ізольована стаття сирота0)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сегментація — лінійне членування мовного потоку на складові відрізки, звані сегментами. Найменшим сегментом мовлення вважають звук, найбільшим — фразу. Сегменти протиставляються нелінійним суперсегментним (надсегментним) одиницям мови:

  • просодичним елементам (довгота, тон, інтонація, мелодика, ритм, інтенсивність);
  • показникам стику сегментних одиниць.

Інша класифікація поділяє суперсегментні одиниці на суперсегментні фонеми (хронеми для довготи, тонеми для тону, фонеми стику і ін.) і суперсегментні морфеми, що регулярно беруть участь у вираженні граматичних значень одиниці.

Сегмент характеризується відтворюваністю в різних ланцюжках «без втрати тотожності». Результати сегментації різних висловлювань служать власне для виявлення одиниць мови.

Посилання

[ред. | ред. код]