Лахманів закон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 06:00, 19 лютого 2020, створена Shynkar (обговорення | внесок) (Джерела)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ла́хманів зако́нфонетичний закон у латинській мові, що його 1850 року відкрив К. Лахман[en]. Суть закону полягає в тім, що в латинських дієприкметниках на -tus подовжувався короткий кореневий голосний, якщо дієслівний корінь закінчувався на дзвінкий:

  • ăgo → āctus;
  • tĕgo → tectus;
  • cădo → cāsus (*kadtos).

Уточнення

[ред. | ред. код]

Кореневий голосний подовжувався тільки в дієприкметниках із суфіксом -to-, які витіснили індоєвропейські віддієслівні прикметники із суфіксом -no-:

  • *tud-n-os (скр. tunnah) → *tud-t-os → *tuttos.

Суперечності

[ред. | ред. код]

Індоєвропейським мовам не притаманне подовження попереднього голосного: лат. āctus, але гр. ăktos. Закон моає винятки: sĕdeo → sĕssus, fĭngo → fĭctus.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • П.П. Дрогомирецький, О.Б. Гуцуляк. Основи індоєвропейського мовознавства та компартивістики. — Івано-Франківськ : Симфонія форте, 2012. — С. 60.

Посилання

[ред. | ред. код]