Семенцов Анатолій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатолій Петрович Семенцов
Народження1949(1949)
Червона Поляна, Коропський район, Чернігівська область, Україна
Національністьукраїнець
КраїнаСРСР СРСРУкраїна Україна
Жанррізьба, скульптура, художній розпис, писанка, поезія
Діяльністьписанкар
Напрямокрізьбяр

Анато́лій Петро́вич Семенцо́в — український майстер — різьбяр, працює в напрямках різьба по дереву, паркові скульптури, кераміка в Україні, член Спілки майстрів народної творчості України.

Життєпис подій і творчості

Народився Анатолій Петрович в 1949 році на Коропщині на хуторі Червона Поляна, Коропського району, Чернігівської області . З 8 років самостійно почав робити дерев'яні іграшки. Захопленню деревом сприяло ще й те, що його батько був чудовим теслею.

Анатолій Петрович Семенцов — знаний майстер — різьбяр. Його роботи є і в столиці, і по всій Україні і за кордоном. Особливо багато у Сосницькому літературно-меморіальному музеї Олександра Довженка, бо тут, у Сосниці, Анатолій Петрович живе і працює.

Професійно навчався різьбленню у Косівському технікумі народних художніх промислів ім. В. І. Касіяна на Івано-Франківщині, який закінчив у 1978 році. Два роки працював майстром у цеху художнього розпису в с. Іванниця Ічнянського району.

З 1980 року — художник-оформлювач Сосницького міжгосподарського лісгоспу. Працював методистом з народознавства в Коропі у центрі дитячої творчості, у Києві — оформлювачем Конституційного Суду. Він — лауреат Всесоюзного фестивалю по художньому різьбленню ще колишнього СРСР, Народний майстер, член Національної спілки народних майстрів України.

Разом з дружиною Ольгою Михайлівною виховали двох дітей. Дочка Оксана — також Народний майстер України, та син Тимур — фотограф.

Пише вірші, в яких і чудова природа, і містика, і жінка, змальована з такою витонченістю, яку можуть відчути душа і серце художника.

Осіння панна

Золотава панна по саду ходила

І тримала літо на долоні,

На туманах срібних ворожила,

Розкидала яблука червоні.

Розкидала яблука червоні,

Загравала з вітром біля тину

І сміялось літо на долоні

В цю останню ще погожу днину.

І не знаю, як усе це сталось,

Закружило літо і понесло,

А за ним вдогін чогось погналось

Стареньке з соломи перевесло.


А ще Анатолій Петрович відродив чернігівську писанку. Сім років він збирав обереги, знаки й орнаменти. І тепер, дивлячись на них, малюють свої «крашанки» відомі чернігівські писанкарі.

Посилання

Примітки

  • Мусієнко, Р. Очі з вирію / Ростислав Мусієнко // Десн. правда. — 2011. — 29 жовт. — С.4 (укр.)
  • Мірошниченко, М. «Прийшли ми в світ для добра…» / М. Мірошниченко // Вісті Сосниччини. — 2011. — 14 трав. — С.5(укр.)
  • Пархоменко, Л. «І ховаючись в тінь, б'є нещиро поклони ще живий комсомольський монах…» / Л. Пархоменко // Десн. правда. — 2010. — 23 берез. — С.1(укр.)
  • Шевченко, В. Народний майстер / В. Шевченко // Вісті Сосниччини. — 2007. — 13 жовт. — С.4(укр.)
  • Штанкіна, І. Для кого цвіте папороть / І. Штанкіна // Десн. правда. — 1999. — 27 лип. (укр.)
  • Пархоменко, Л. Обереги зачарованого майстра / Л. Пархоменко // Гарт. — 1992. — 2 трав.(укр.)
  • Гайда, О. Довженкіада Семенцова / О. Гайда // Рад. патріот. — 1985. — 20 черв. — С.4(укр.)
  • Наумчик, В. Художня виставка / В. Наумчик // Рад. патріот. — 1981. — 24 берез. — С.4(укр.)

Шаблон:Інші проекти