Поляков Дмитро Іванович

Поляков Дмитро Іванович
Народився	11 квітня 1911(1911-04-11) місто Тула, Російська Федерація
Помер	невідомо Москва, Росія
Поховання	Введенське кладовище
Національність	росіянин
Діяльність	державний діяч
Партія	КПРС
Нагороди

Дмитро́ Іва́нович Поляко́в (11 квітня 1911(19110411), місто Тула, Російська Федерація — ?) — радянський діяч, директор заводів, голова Ради народного господарства Одеського економічного адміністративного району. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1961—1966 р.

Біографія

Народився у родині службовців. У 1930 році закінчив Московський механічний технікум. Рішенням ЦК ВЛКСМ був направлений працювати на Сталінградський тракторний завод.

У 1930—1934 роках — конструктор, технолог, майстер, заступник завідувача технічного бюро інструментального цеху Сталінградського тракторного заводу. У 1934 році без відриву від виробництва закінчив Сталінградський механічний інститут.

У 1934—1935 роках — у Червоній армії.

Після демобілізації працював викладачем у Тульському механічному технікумі, а потім переїхав на Донбас, де працював економістом, заступником завідувача конструкторського бюро інструментального відділу, начальником інструментального цеху Ново-Краматорського заводу важкого машинобудування Сталінської області.

Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1941—1942 роках — директор Краматорського заводу важких верстатів Сталінської області. Під час німецько-радянської війни у 1942 році був разом із заводом евакуйований до Новосибірської області РРФСР.

У 1942—1950 роках — директор Новосибірського заводу важких і розточувальних верстатів (потім — завод «Тяжстанкогидропресс»).

У 1950—1956 роках — директор Краматорського заводу важких верстатів Сталінської області.

У 1956—1960 роках — начальник головного управління Міністерства верстатобудування та інструментальної промисловості СРСР; начальник відділу важкого машинобудування Держплану Української РСР.

У липні 1960 — 26 грудня 1962 р. — голова Ради народного господарства (РНГ) Одеського економічного адміністративного району.

У 1963—1965 роках — 1-й заступник голови Української Ради народного господарства (УРНГ).

У 1965—1981 роках — заступник міністра верстатобудівної та інструментальної промисловості СРСР. Одночасно був головним редактором журналу «Вестник машиностроения».

Потім — на пенсії у місті Москві.

Нагороди

• три ордени Трудового Червоного Прапора (1943, 1961, 1971)
• орден Жовтневої Революції (1976)
• медалі

Література

• Новосибирск: энциклопедия / [гл. ред. В. А. Ламин] — Новосибирск: Новосибирское книжное изд-во, 2003 — С. 687. (рос.)