Сімочкін Василь Якович

Сімочкін Василь Якович
Народився	1895(1895) село Вельяміново Карачевського повіту Орловської губернії, тепер Брянської області, Російська Федерація
Помер	10 березня 1939(1939-03-10) Москва
Поховання	Нове Донське кладовище
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	ВКП(б)
Нагороди

Василь Якович Сімочкін (1895(1895), село Вельяміново Карачевського повіту Орловської губернії, тепер Брянської області, Російська Федерація — розстріляний 10 березня 1939, Москва, Російська Федерація) — радянський партійний діяч, 1-й секретар Івановського обкому ВКП(б). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937—1938).

Біографія

Народився в родині селянина-бідняка. У квітні 1907 — жовтні 1908 року — наймит заможного селянина Пашина у селі Вельяміново. У 1908 році закінчив церковноприходську школу в селі Вельяміново Карачевського повіту Орловської губернії.

У лютому 1909 — грудні 1910 року — наймит у селі Цареводарка Бердянського повіту Таврійської губернії. У грудні 1910 — жовтні 1911 року — посудомий чайної у місті Бердянську Таврійської губернії.

У жовтні 1911 — квітні 1912 року — саночник шахти № 12 Берестово-Богодухівського рудника у районі міста Юзівки Катеринославської губернії.

У вересні 1912 — квітні 1914 року — кухонний робітник трактиру на Сінній площі у Харкові і трактиру «Пересип» в Одесі.

У червні 1914 — червні 1916 року — вибійник шахти № 4 Катерининського гірничого товариства на Риковському руднику Донбасу. У червні 1916 — листопаді 1917 року — вибійник шахти № 1 Катерининського гірничого товариства; вибійник шахти № 5 на Горшковському і Риковському рудниках Донбасу.

Член РСДРП(б) з серпня 1916 року.

У листопаді 1917 — лютому 1918 року — організатор, червоногвардієць Юзово-Макіївського загону Червоної гвардії. У лютому — травні 1918 року — організатор, агітатор РСЧА центрального штабу Донецько-Криворізького басейну.

У червні — серпні 1918 року — інструктор політпросвіти Карачевського повітового військкомату Орловської губернії. У серпні 1918 — лютому 1919 року — голова Карачевського повітового комітету бідноти Орловської губернії.

У лютому — квітні 1919 року — політбоєць, помічник військового комісара 4-го Задніпровського полку 3-ї Задніпровської бригади РСЧА. У квітні 1919 — грудні 1921 року — військовий комісар 403-го, 404-го і 401-го стрілецьких полків 45-ї стрілецької дивізії РСЧА. З грудня 1921 по лютий 1922 року лікувався у військовому госпіталі в Києві.

У лютому — квітні 1922 року — голова виконавчого комітету Малинської районної ради Київської губернії.

У квітні 1922 — вересні 1923 року — секретар Новоросійського кущового бюро КП(б)У в місті Юзівці Донецької губернії.

У вересні 1923 — червні 1925 року — студент робітничого факультету в місті Юзівці (Сталіно). У вересні 1925 — липні 1926 року — слухач курсів повітових партійних працівників при ЦК ВКП(б) у Москві.

У вересні 1926 — жовтні 1927 року — секретар Дорогобузького повітового комітету ВКП(б) Смоленської губернії.

У жовтні 1927 — вересні 1928 року — секретар Сичовського повітового комітету ВКП(б) Смоленської губернії.

У вересні 1928 — вересні 1929 року — секретар Сасовського повітового комітету ВКП(б) Рязанської губернії.

У вересні 1929 — лютому 1931 року — слухач курсів марксизму-ленінізму при ЦК ВКП(б) у Москві.

У березні — вересні 1931 року — секретар Новоросійського міського комітету ВКП(б) Північно-Кавказького краю.

У листопаді 1931 — квітні 1934 року — директор Московського підшипникового заводу № 34. Одночасно з квітня 1932 по квітень 1934 року — голова Краснопресненської районної Контрольної Комісії ВКП(б) — РСІ міста Москви.

У квітні 1934 — серпні 1937 року — 1-й секретар Краснопресненського районного комітету ВКП(б) міста Москви.

8 серпня 1937 — 10 липня 1938 року — 1-й секретар Івановського обласного комітету ВКП(б). З 8 серпня 1937 року входив до складу особливої трійки НКВС СРСР по Івановській області.

У липні 1938 року відкликаний у розпорядження ЦК ВКП(б) і скерований на навчання у Промислову академію імені Сталіна, з якої незабаром був відрахований.

26 листопада 1938 року заарештований органами НКВС. Обвинувачувався за статтями 58-7, 58-8, 58-11 Кримінального кодексу РРФСР. Засуджений до страти 10 березня 1939 року. Розстріляний у той же день, похований на Донському кладовищі Москви.

Реабілітований 25 серпня 1954 року. Відновлений посмертно у членах КПРС 8 травня 1956 року.

Нагороди

• орден Червоного Прапора

Джерела

• Филиппов С. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — Москва, РОССПЭН, 2016. (рос.)
• Симочкин Василий Яковлевич // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991 (рос.)