Шталаг-365

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 13:40, 5 червня 2020, створена DonDrakon (обговорення | внесок) (→‎top: Check Wikipedia. Виправлення тегу <br />, replaced: <br//> → <br /> за допомогою AWB)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шталаг-365
Третій Рейх Третій Рейх
Один із в'язнів табору — радянський генерал К. Ю. Куликов
Координати50°51′35″ пн. ш. 24°17′24″ зх. д. / 50.859750° пн. ш. 24.290028° зх. д. / 50.859750; -24.290028
Інформація про об'єкт
Статустабір військовополонених
Шталаг 365. Карта розташування: Україна
Шталаг 365
Шталаг 365
Положення на нинішній карті України

Шталаг 365, також Офлаг- 11а, Норд Офлаг 365 — концентраційний табір (шталаг-офлаг) для полонених офіцерів і політпрацівників Червоної Армії[1], створений німцями у Володимирі-Волинському у вересні 1941 р.[2] Існував на вулиці Ковельській до початку 1944 р.

Історія

У таборі з вересня 1941 до початку 1944 р. утримувалися радянські військовополонені молодшого, середнього та старшого офіцерського складу. Динаміка ув'язнених змінювалася, іноді кількість полонених досягала 8 000 осіб. За весь час через табір пройшло до 42 000 полонених. Динаміка руху в'язнів: лютий 1942 р. — 6 000 душ, червень 1942 р. — 6 200 осіб, серпень 1942 р. — 4 600, грудень 1942 р. — 8 500, лютий 1943 р. — 8 700, червень 1943 р. — 5 800, вересень 1943 р. — 6 300. Табір розміщувався на території військового містечка Володимира-Волинського і складався з двох відділень: на Ковельському шосе та в казармах у південній частині міста, де були допоміжні будівлі (адміністрація, лазарет тощо). Головні приміщення концтабору були збудовані під час Першої світової війни вояками царської Росії і використовувалися як казарми.

Створений як ізольований пересильний табір (дулаг) з утримання військовополонених червоноармійців із метою їхнього подальшого агентурного вербування відділом абверу для «розроблення» товаришів по табору, отримання розвідувальної інформації про економіку СРСР, виявляння місць дислокації важливих оборонних підприємств, переправляння на територію Німеччини для навчання, спрямування на керівні посади в «Російську визвольну армію», поповнення національних підрозділів при німецькій армії (грузинських, татарських тощо), для роботи на окупованій території та подальшого упровадження в партизанські загони і табори військовополонених. Резидентура складалася з числа «табірників», які працювали начальниками блоків, бібліотеки та клубу. Табір розташовувався у 10 чотириповерхових казармах-корпусах з надвірними будівлями та господарськими спорудами на околицях міста, був огороджений колючим дротом, охоронявся німецьким батальйоном № 736. Ув'язнені не використовувалися на роботах. Військовополонених розділили на роти, батальйони та полки під командуванням старшого командного офіцерського складу. Всі функції з обслуговування в таборі виконували самі бранці, з числа яких було створено внутрішньотабірну поліцію, яка відповідала за порядок у таборі та чергування на вході в корпуси. Всі в'язні були поділені за національною ознакою. Внутрішньотабірні збори проводили виключно військовополонені. З наближенням німецько-радянського фронту табір евакуювали на територію Німеччини. Тут загинуло до 25 тис. осіб.

Після війни будівлі знову використовувалися як казарми для інженерів, що обслуговували ракетні комплекси проти США. Нині частину приміщень займає медичне училище. Інші будинки використовуються як приватні. Меморіальний комплекс «Жертвам фашизму» розташовано в кількох метрах від колишнього місця страти.

Див. також

Примітки

Посилання