Офіцер
Офіце́р — особа командного і начальницького складу в збройних силах, на флоті і в інших силових структурах, що позначає переважно військовий ранг (звання). Слово офіцер (лат. officiarius; нім. offizier) перекладається як службовець, і прийшло в українську мову «ахвіцер» через російську мову «рос. офицер», коли керували російською імператорською армією старшини німецького походження піддані Російської імперії, а вихідці з етнічної України служили в ній.
Зміст
Сучасні офіцерські звання[ред. • ред. код]
Молодші офіцери[ред. • ред. код]
Старші офіцери[ред. • ред. код]
- майор (Капітан ІІІ рангу для ВМС)
- підполковник (Капітан ІІ рангу для ВМС)
- полковник (Капітан І рангу для ВМС)
Вищі офіцери[ред. • ред. код]
- генерал-майор (контр-адмірал для ВМС)
- генерал-лейтенант (віце-адмірал для ВМС)
- генерал-полковник (адмірал для ВМС)
- генерал армії (адмірал флоту для ВМС)
Газетне опитування[ред. • ред. код]
Серед офіцерів на четвертому році самостійного державного життя, після проголошення незалежності України в українській армії опитування показало стан морально-бойової підготовки[1]:
- ЗА традиції російської армії 47,7%;
- ЗА — радянської армії 41,1%;
- ЗА традиції УПА 18%;
- ЗА традиції козацтва 36,1%.
Важливі факти для служби капеланів відповідно стандартів НАТО:[1]
- 94% українських офіцерів не вірять в Бога,
- 50% з яких — переконані атеїсти-комуністи-комсомольці,
- позитивні стосунки у військовому побратимстві є лише серед 57%.
Відповідно військових документів України виявлено[1]
- досконале знання військових нормативів лише у 5 % українських військовослужбовців;
- тільки 22% керуються в усіх ситуаціях вимогами Закону та статутів;
- тільки 45% шанують військовий обов'язок;
- тільки 15% виконують обов'язки, якщо їх змушує начальство;
- тільки 53% оцінюють достатнім свою фахову підготовку;
- 43% — вважали, що армія порушили їх життєві плани;
- тільки 14% вважали, що вони задоволені командуванням українських офіцерів,
- а 53% підлеглих офіцерам солдати та матроси незадоволені умовами служби з такими офіцерами.
Своїм життям за рахунок військового фаху в Україні[1]
- задоволені цілком 2% офіцерів,
- майже задоволені 14% українських офіцерів,
- різке незадоволення у 2/3 респондентів;
- 2/3 респондентів вирішили одягнули українські погони в надії отримати гарантоване матеріальне забезпечення;
- обуренні низьким матеріальним утриманням 87%,
- обуренні низьким соціально-побутовими умовами для офіцерів 85%,
- 31% десантників незадоволено медичним обслуговуванням в армії,
- 68% зв'язківців незадоволено медичним обслуговуванням в армії.
Молодші офіцери визнавали, що генералам (що були в СРСР) реформи в українській армії не потрібні за стандартами НАТО, але:[1]
- 85% пов'язують реформи з посиленням соціального захисту;
- 55% визнало, що зміни можливі лише при переході на контрактну службу;
- 37% визнало, що зміни можливі лише з деполітизацією управління Збройними Силами України.
- Висновок
Українська армія мала[1]
- розуміння демократизації армії лише як спосіб вирішення соціальних проблем командного складу,
- погану матеріальну базу,
- застарілу військову доктрину.
Див. також[ред. • ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Офіцери |
Примітки[ред. • ред. код]
Посилання[ред. • ред. код]
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
