Гвідонова рука

Гвідонова рука. Мініатюра з мантуанського рукопису кінця XV століття

Гвідонова рука (лат. manus Guidonis) в музичній педагогіці Середньовіччя та Відродження — наочний посібник для практичної сольмізації церковних розспівів. Термін названий на чести італійського музичного теоретика Гвідо Аретинського та використовує літерні (ABCDEFG) і складові (ut re mi fa sol la) маркери ступенів, що лежить в основі західноєвропейської середньовічної музики, міксодіатонічного звукоряду, які були введені ним в теорії і зарекомендували себе на практиці як засіб для швидкого і правильного вивчення незнайомих мелодій.

Опис

Кожна зі ступенів звукоряду, у гексахордовій системі Гвідо маркується як поєднання буквеного «клавіса» (наприклад, C) і складових «воксів» (наприклад, fa-ut), представляється розташованою на суглобі або на кінці пальця лівої руки («локус» C-fa-ut). Ступені (локуси) висхідного звукоряду розташовуються по спіралі проти годинникової стрілки: Керуючи співом церковного хору (ансамблю), магістр показує пальцем правої руки на той чи інший суглоб (або кінчик пальця) на долоні лівої руки, а співак, обізнаний в інтервальних співвідношеннях у Гвідоновому звукоряді, орієнтуючись на цей жест, інтонує потрібний інтервал (при цьому співак може навіть не знати нот та не володіти нотною грамотою).

Хоча в жодному з автентичних трактатів Гвідо опису руки немає, музичні теоретики та історики (починаючи з Сіжбера із Жамблу, у хроніці, написаній близько 1110 році) приписували руку Гвідо Аретинському, маючи на увазі, ймовірно, не підготовку посібника як такого, а музично-теоретичну систему, на якій цей посібник базується.

Середньовічна гексахордична система (c′ = До (нота))

Сучасна нотація	Середньовічна нотація	Видозміни
		1	2	3	4	5	6	7
		Сольмізація
e″	ee							la	Червоним кольором позначені вокси (складові маркери) натурального гексахорда (natura), фіолетовим — твердого (durum), зеленим — м'якого (molle). Клавіси (літерні позначення висот) позначені синім кольором. Локус C-fa-ut розташований на нижньому суглобі вказівного пальця.
d″	dd						la	sol
c″	cc						sol	fa
b′	♮♮							mi
b♭′	♭♭						fa
a′	aa					la	mi	re
g′	g					sol	re	ut
f′	f					fa	ut
e′	e				la	mi
d′	d			la	sol	re
c′	c			sol	fa	ut
b	♮				mi
b♭	♭			fa
a	a		la	mi	re
g	G		sol	re	ut
f	F		fa	ut
e	E	la	mi
d	D	sol	re
c	C	fa	ut
B	B	mi
A	A	re
G	Γ	ut

Джерела

• Sachs K.-J. Musikalische Elementarlehre im Mittelalter // Geschichte der Musiktheorie. Band 3, hrsg. v. F. Zaminer. Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 1990, S. 105—162.
• Руини Ч. В музыкальной школе: теория для практики // Исторический атлас средневековой музыки. Пер. и ред. С. Н. Лебедева. Москва: Арт Волхонка, 2016.