Гвідо д'Ареццо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гвідо д'Ареццо
Guido van Arezzo.jpg
Народився 990
Ареццо, Тоскана
Помер 1050

Діяльність композитор, музикознавець
Відомий винахідник сучасних нот
Конфесія католицтво

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Пам'ятник Гвідо д'Ареццо.

Гвідо д'Ареццо (Ґвідо Аретинський) (лат. Guido Aretinus, італ. Guido d'Arezzo, Guido Aretino, бл. 990 — бл. 1050) — італійський музичний теоретик, один з найвидатніших у добу середньовіччя. Монах-бенедиктинець.

Освіту одержав у монастирі біля Феррарі. Був бенедиктинським ченцем, учителем хорового співу, протягом деякого часу працював у монастирі в Ареццо (Тоскана).

Гвідо д'Ареццо — один з найбільших реформаторів в області музичної практики середньовіччя. Він увів у музичну практику систему сольмізації, 4-х лінійний нотний стан з літерним позначенням висоти звуку на кожній лінії, і ключ. Реформа нотного письма Гвідо д'Ареццо створила передумови для точного запису музичних творів, зіграла важливу роль у розвитку композиторської творчості й лягла в основу сучасної нотації. Заміна невменної системи нотації на нову допомогла також скоротити строк навчання півчих- з десяти до двох років. Теоретично обґрунтував систему гексахордів.

У дидактичних цілях (швидке розучування незнайомих пісень) придумав систему сольмізації, в якій встановив збережені до нині складові назви ступенів звукоряду (ut, re, mi, fa, sol, la) на основі акровірша молитви до Іоанна Хрестителя «Ut queant laxis[ru]»:

UT queant laxis → до
REsonare fibris → ре
MIra gestorum → мі
FAmuli tuorum → фа
SOLve polluti → соль
LAbii reatum → ля
Sancte Iohannes (Si) → сі

У перекладі з латинської мови: «Щоби слуги твої голосами своїми змогли оспівати чудні діяння твої, очисти гріх з наших зганьблених вуст, о, Святий Іоанне».

Склад «ut» - закритий, проспівати його подібно іншим важко; тому назва першої ноти октави «ut», в XVI столітті замінили на «do»[1]:

Do — Dominus — Господь (Бог);
Re — rerum — матерія;
Mi — miraculum — чудо;
Fa — familias рlanetarium — сім'я планет (сонячна система);
Sol — solis — Сонце;
La — lactea via — молочна дорога (Чумацький шлях);
Si — siderae — Небо (небеса).

Праці[ред.ред. код]

  • Micrologus id est brevis sermo in musica (бл. 1026) // Мікролог, або Коротке наставляння в музиці
  • Prologus in antiphonarium // Пролог до антифонарія
  • Regulae rhythmicae // Віршові правила [про музику]
  • Epistola de ignoto cantu // Послання про незнайомий розспів

Вшанування[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Почему у музыкальных нот такие странные названия? // Ежедневный познавательный журнал «ШколаЖизни.ру»(рос.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Лебедев С. Н. Послание Гвидо: знакомый текст о незнакомом распеве // Научный вестник Московской консерватории, 2015, № 1, с.23-47.(рос.)
  • Карцовник В. Г. Звукоряд, монохорд и грамматика. Рукопись трактата Гвидона Аретинского «Микролог» в Санкт-Петербурге. СПб., 2009.(рос.)
  • Пушкина Ю. В. Гвидо Аретинский: между мифом и реальностью. Штрихи к биографии // Старинная музыка. 2008. № 4, сс. 4-11. (рос.)
  • Поспелова Р. Л. Западная нотация XI—XIV веков. Основные реформы (на материале трактатов). Москва, 2003; (рос.)
  • Поспелова Р. Л. Реформа нотации Гвидо Аретинского // Sator tenet opera rotas. Москва, 2003; (рос.)
  • Friedrich Wilhelm Bautz: Guido von Arezzo. In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). Band 2, Hamm 1990, ISBN 3-88309-032-8, Sp. 391—392.
  • Richard H. Hoppin, Medieval Music. New York, W.W. Norton & Co., 1978. ISBN 0-393-09090-6

Посилання[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.