Гвідо д'Ареццо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гвідо д'Ареццо
Guido van Arezzo.jpg
Народився 990(0990)
Ареццо, Тоскана
Помер 1050(1050)
Діяльність композитор, музикознавець
Сфера роботи музика
Конфесія католицтво

Пам'ятник Гвідо д'Ареццо.

Гвідо д'Ареццо (Ґвідо Аретинський) (лат. Guido Aretinus, італ. Guido d'Arezzo, Guido Aretino, бл. 990 — бл. 1050) — італійський музичний теоретик, один з найвидатніших у добу середньовіччя. Монах-бенедиктинець.

Освіту одержав у монастирі біля Феррарі. Був бенедиктинським ченцем, учителем хорового співу, протягом деякого часу працював у монастирі в Ареццо (Тоскана).

Гвідо д'Ареццо — один з найбільших реформаторів в області музичної практики середньовіччя. Він увів у музичну практику систему сольмізації, 4-х лінійний нотний стан з літерним позначенням висоти звуку на кожній лінії, і ключ. Реформа нотного письма Гвідо д'Ареццо створила передумови для точного запису музичних творів, зіграла важливу роль у розвитку композиторської творчості й лягла в основу сучасної нотації. Заміна невменної системи нотації на нову допомогла також скоротити строк навчання півчих- з десяти до двох років. Теоретично обґрунтував систему гексахордів.

У дидактичних цілях (швидке розучування незнайомих пісень) придумав систему сольмізації, в якій встановив збережені до нині складові назви ступенів звукоряду (ut, re, mi, fa, sol, la) на основі акровірша молитви до Іоанна Хрестителя «Ut queant laxis»:

UT queant laxis → до
REsonare fibris → ре
MIra gestorum → мі
FAmuli tuorum → фа
SOLve polluti → соль
LAbii reatum → ля
Sancte Iohannes (Si) → сі

У перекладі з латинської мови: «Щоби слуги твої голосами своїми змогли оспівати чудні діяння твої, очисти гріх з наших зганьблених вуст, о, Святий Іоанне».

Склад «ut» - закритий, проспівати його подібно іншим важко; тому назва першої ноти октави «ut», в XVI столітті замінили на «do»[1].

Праці[ред. | ред. код]

  • Micrologus id est brevis sermo in musica (бл. 1026) // Мікролог, або Коротке наставляння в музиці
  • Prologus in antiphonarium // Пролог до антифонарія
  • Regulae rhythmicae // Віршові правила [про музику]
  • Epistola de ignoto cantu // Послання про незнайомий розспів

Вшанування[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Почему у музыкальных нот такие странные названия? // Ежедневный познавательный журнал «ШколаЖизни.ру»(рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Лебедев С. Н. Послание Гвидо: знакомый текст о незнакомом распеве // Научный вестник Московской консерватории, 2015, № 1, с.23-47.(рос.)
  • Карцовник В. Г. Звукоряд, монохорд и грамматика. Рукопись трактата Гвидона Аретинского «Микролог» в Санкт-Петербурге. СПб., 2009.(рос.)
  • Пушкина Ю. В. Гвидо Аретинский: между мифом и реальностью. Штрихи к биографии // Старинная музыка. 2008. № 4, сс. 4-11. (рос.)
  • Поспелова Р. Л. Западная нотация XI—XIV веков. Основные реформы (на материале трактатов). Москва, 2003; (рос.)
  • Поспелова Р. Л. Реформа нотации Гвидо Аретинского // Sator tenet opera rotas. Москва, 2003; (рос.)
  • Friedrich Wilhelm Bautz: Guido von Arezzo. In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). Band 2, Hamm 1990, ISBN 3-88309-032-8, Sp. 391—392.
  • Richard H. Hoppin, Medieval Music. New York, W.W. Norton & Co., 1978. ISBN 0-393-09090-6

Посилання[ред. | ред. код]