Ходирєв Володимир Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:04, 28 червня 2020, створена MikeZah (обговорення | внесок) (Створена сторінка: {{Особа | ім'я = Ходирєв Володимир Якович | оригінал імені = | зображення...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ходирєв Володимир Якович
Народився19 травня 1930(1930-05-19) (94 роки)
Сталінград, РСФРР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР, Росія Росія
Національністьросіянин
Діяльністьмандрівник-дослідник, політик
Науковий ступінькандидат технічних наук
Знання мовросійська
ЗакладСанкт-Петербурзький державний університет водних комунікаційd
ЧленствоЦК КПРС
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня Орден Пошани (Російська Федерація) орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден «Знак Пошани»

Володимир Якович Ходирєв (19 травня 1930(19300519), місто Сталінград, тепер місто Волгоград, Російська Федерація) — радянський державний діяч, голова виконавчого комітету Ленінградської міської ради народних депутатів. Член ЦК КПРС у 1986—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 10—11-го скликань. Кандидат технічних наук (1970).

Життєпис

[ред. | ред. код]

У 1953 році закінчив Ленінградське вище арктичне морське училище імені адмірала Макарова, навчався в аспірантурі.

У 1953—1954 роках — служба в Радянській армії.

Член КПРС з 1954 року.

У 1955—1957 роках — штурман-інженер дизель-електроходу «Лена». Брав участь у першій радянській Антарктичній експедиції, в будівництві станції Мирний в 1956 році.

У 1957—1961 роках — молодший науковий співробітник, заступник начальника сектора Центрального науково-дослідного інституту морського флоту в Ленінграді.

У 1961—1966 роках — інструктор відділу транспорту і зв'язку Ленінградського обласного комітету КПРС.

У 1966—1972 роках — начальник сектора проєктування суден типу «річка—море», секретар партійного комітету Ленінградського інституту водного транспорту.

У 1972—1974 роках — директор Центрального науково-дослідного інституту морського флоту в Ленінграді.

У 1974—1979 роках — 1-й секретар Смольнинського районного комітету КПРС міста Ленінграда; завідувач відділу науки і навчальних закладів Ленінградського обласного комітету КПРС.

У 1979—1980 роках — секретар Ленінградського міського комітету КПРС. У 1980—1982 роках — 2-й секретар Ленінградського міського комітету КПРС.

28 вересня 1982 — 21 червня 1983 року — 2-й секретар Ленінградського обласного комітету КПРС.

21 червня 1983 — 3 квітня 1990 року — голова виконавчого комітету Ленінградської міської ради народних депутатів.

З 1990 року — президент Ленінградської (Санкт-Петербурзької) регіональної громадської організації «Науково-промислова асоціація «Тетраполіс»». Голова Ради банку «Тетраполіс» у Санкт-Петербурзі.

З 2011 року — президент некомерційного партнерства «Транспортний союз Північно-Заходу».

Дійсний державний радник Санкт-Петербурга III класу. Автор низки винаходів. Академік Санкт-Петербурзької інженерної академії та Міжнародної академії людини та екології. Голова Санкт-Петербурзького суспільно-політичного руху транспортників; член Президії Союзу промисловців і підприємців Санкт-Петербурга; член Спілки російських судновласників; член Морського зібрання Санкт-Петербурга; член Президії громадського руху «Промисловість Санкт-Петербурга»; співголова Всеросійського земського союзу; голова правління СРО НП «Енергостандарт».

Нагороди і звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]