Ебергард II (герцог Вюртембергу)
| Ебергард II | |
|---|---|
| нім. Eberhard II. von Württemberg | |
 | |
| Народився | 1 лютого 1447[1] Вайблінген, Штутгарт, Баден-Вюртемберг[1] |
| Помер | 17 лютого 1504[1] (57 років) Burg Lichtenfelsd, Dalwigksthald, Ліхтенфельс, Вальдек-Франкенберг, Кассель, Гессен, Німеччина[1] |
| Поховання | церква Святого Духа в Гайдельберзіd |
| Діяльність | аристократ |
| Титул | граф[d] |
| Посада | герцог Вюртембергу[d] |
| Рід | Вюртемберзький дім |
| Батько | Ульріх I (граф Вюртемберг-Штутгарта)[2] |
| Мати | Elisabeth of Bavaria-Landshutd[2] |
| Брати, сестри | Henry, Count of Württembergd |
| У шлюбі з | Єлизавета Бранденбурзька |
.svg) | |
Ебергард II (нім. Eberhard II.; 1 лютого 1447– 17 лютого 1504) — 2-й герцог Вюртембергу в 1496—1498 роках. За загальною нумерацією Ебергард VI.
Життєпис
Походив з Вюртемберзького дому. Старший син Ульріха I, графа Вюртемберг-Штутгарта, і його другої дружини Єлизавети Лансгут-Баварської. Народився 1447 року в Вайблінгені. Виховання й освіту здобув при дворі герцогів Бургундії в Діжоні. У 1461 році був учасником коронації Людовика XI, короля Франції, в Реймсі. 1462 року повертається до Вюртемберг-Штутгарта. До 1467 року оженився на представниці династії Гогенцоллернів.
1473 року відповідно до угоди його батька з Ебергардом I, графом Вюртемберг-Ураха, отримав права щодо спадкування володінь останнього.
У 1480 році після смерті батька успадкував графство Вюртемберг-Штутгарт як Ебергард I. Втім вже 1482 року уклав Мюнзінгерську угоду з Ебергардом I Вюртемберг-Урахом щодо передачі тому графства Вюртемберг-Штутгарт. Втім Ебергард зберіг титул графа Вюртемберг-Штутгартського. 1489 року права Ебергарда були обмежені старою частиною Штутгарта.
1496 року після смерті герцога Ебергарда I успадкував Вюртемберг і графство Монбельяр. Втім права Ебергард II відповідно до Есслінгерського договору 1492 року були обмежені регентською радою у складі 12 осіб. Невдовзі новий герцог вступив у конфлікт з вюртемберзькою знаттю, ліквідувавши регентську раду. У 1498 році в Штутгарті вюртемберзькими станами було скликаний сейм, рішенням якого було відновлено регентство. Тоді Ебергард II разом зі скарбницею втік до Ульму. Сейм оголосив, що відмовляється підкорятися йому.
Зрештою у справу втрутився імператор Максиміліан I, який змусив Ебергарда II відповідно до рішення Горбського арбитражу зректися влади на користь небожа Ульріха та залишити Вюртемберг в обмін на щорічну пенсію в 6 тис. гульденів.
Ебергард перебрався до Пфальцу, де 1504 року помер в замку Лінденфельс в Оденвальді. Поховано у колегіальній церкві Гайдельберга.
Родина
Дружина — Єлизавета, донька Альбрехта III Гогенцоллерна, курфюрста Бранденбургу
дітей не було
Примітки
- ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #134143973 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
Джерела
- Dieter Stievermann: Eberhard VI./II. In: Sönke Lorenz, Dieter Mertens, Volker Press (Hrsg.): Das Haus Württemberg. Ein biographisches Lexikon. Kohlhammer, Stuttgart 1997, ISBN 3-17-013605-4, S. 98–100.
- Gerhard Raff: Hie gut Wirtemberg allewege. Band 1: Das Haus Württemberg von Graf Ulrich dem Stifter bis Herzog Ludwig. 6. Auflage. Landhege, Schwaigern 2014, ISBN 978-3-943066-34-0, S. 398—406.