Менат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Менат — намисто кінця XVIII династії єгипетських фараонів

У стародавній єгипетській релігії, Менат (давньоєгип. mnj.t, суч. араб. منات) — ім'я богині Хатхор[1][2], і тісно пов'язаний з нею артефакт, що інколи використовувався як музичний інструмент[3] (як і систр). Починаючи з часів правління Аменхотепа III менат став асоціюватися з культом богині Мут[4][2].

Опис

Менат ділиться на кілька частин. Одна із них у вигляді плескатої таблички, що називається Егіда (від грецького «щит»), яку носили на грудях. З одного кінця коштовними мотузками до неї кріпилися пасма з бісеру, що були закріплені у вигляді пучка (або веселки). Інші ж кінці егіди були прив'язані до пластинки, яка бовталася на спині власника та виконувала роль противаги.[5] Егіда часто виготовлялася з фаянсу (кераміки), але іноді використовували й інші матеріали — шкіру, бронзу тощо.[6] Даний артефакт часто був присутній на мальованих і видовблених зображеннях подій та божеств, якось пов'язаних з Хатхор.

Застосування

Артефакт, іменування якого дещо відрізнялося ієрогліфічним написанням, ніж ім'я богині Хатхор,[1] використовувався двома способами:

  • часто його носили у вигляді захисного амулета (ним навіть хизувалися сини Хатхор та, іноді, священний бик Апіс).[7]
  • тримався у руці за ручку-пластинку і застосовувався жрицями Хатхор, як брязкальце.[8]

За легендами намисто повинно було приносити удачу й захищати власника від злих духів. За часів правління Рамессидів (XIX та XX династії фараонів, які складають останні дві третини періоду, відомого як Нове Царство)[9] вірили, що менат оберігав і в потойбічному житті, тому його нерідко клали в могилу разом з небіжчиком, як могильний дар. У побуті жінки одягали це намисто сподіваючись на вдалу вагітність та міцне здоров'я, а чоловіки зазвичай носили його як символ мужності.[10]

Жриці Хатхор використовували менат як шумовий ударний інструмент. Менат вважався жіночим інструментом. Жінки-музикантки і співачки трясли менат та систр перед статуями божеств. Спільне звучання систра та мената імітувало шелест заростей папірусу під час вітру.[4]

Галерея

Примітки

  1. а б Ерманн & Ґрапов Wörterbuch der aegyptischen Sprache im Auftrage der deutschen Akademien том 2, 75.18-76.3.
  2. а б Ерман, Йоганн Петер Адольф і Герман Ґрапов (1926-1953). Wörterbuch der aegyptischen Sprache im Auftrage der deutschen Akademien. 6 томів. Лейпциг: J. C. Hinrichs’schen Buchhandlungen. с. 2—4, 18—76.
  3. Армор, Роберт А. (2001). Боги та міфи Стародавнього Єгипту (англійською) . American Univ. in Cairo Press. с. 91.
  4. а б F. Ayad, Mariam (2009). God's Wife, God's Servant: The God's Wife of Amun (ca.740-525 BC) [Божа дружина, Божий слуга: Божа дружина Амона (бл. 740-525 рр. до н.е.)] (англійською) . Routledge. с. 228. ISBN 9781134127931.
  5. Ст. Біанкі, Повсякденне життя нубійців — с. 202.
  6. Сайт: Petrie Museum Collection - search for menat
  7. Ван дер Турн і співавт., Словник божеств і демонів у Біблії — с. 70.
  8. Дж. Харт The Routledge Dictionary Of Egyptian Gods And Goddesses, (англійською). Routledge 2005 — с. 65
  9. Манфрес Луркер, Lexikon der Götter und Symbole der alten Ägypter, 1974 Шерц — с. 132
  10. Венді Доніґер, Merriam-Webster's Encyclopedia of World Religions — 709 сторінка

Додаткова література

  • Роберт А. Армор, "Боги та міфи Стародавнього Єгипту", American Univ. in Cairo Press 2001
  • Джордж Харт, The Routledge Dictionary Of Egyptian Gods And Goddesses, Рутледж 2005
  • Манфрес Луркер, Lexikon der Götter und Symbole der alten Ägypter, 1974 Шерц
  • Стівен Роберт Біанкі, Повсякденне життя нубійців, Greenwood Press 2004
  • Венді Доніґер, Merriam-Webster's Encyclopedia of World Religions, Merriam-Webster 1999
  • Карел ван дер Турн, Пітер Віллем ван дер Хорст, Боб Бекинґ, Вм. Б. Еердманс, Словник божеств і демонів у Біблії, Wm. B. Eerdmans Publishing 1999
  • Ерман, Йоганн Петер Адольф і Герман Ґрапов, ецп. 1926-1953. Wörterbuch der aegyptischen Sprache im Auftrage der deutschen Akademien. 6 томів. Лейпциг: J. C.
  • Hinrichs’schen Buchhandlungen. (Передруковано Берлін: Akademie-Verlag GmbH, 1971).

Див. також

Зовнішні посилання