Нове царство (Стародавній Єгипет)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Історія Стародавнього Єгипту
20140424 120440 Richtone(HDR).jpg
Додинастичний період
Археологічні культури:
ТасійськаБадарійськаНакадійська
Амратська (Накада I)
Герзейська (Накада II)
00 династія0 династія
Династичний період
Раннє царство
Династії: III
Древнє царство
Династії: IIIIVVVI
Перший перехідний період
Династії: VIIVIIIIXXXI
Середнє царство
Династії: XIXII
Другий перехідний період
Династії: XIIIXIVXVXVIАXVII
Нове царство
Династії: XVIIIXIXXX
Третій перехідний період
Династії: XXIXXIIXXIIIXXIVXXV
Пізнє царство
Династії: XXVIXXVIIXXVIII
XXIXXXXXXXI
Елліністичний період
Династії: АргеадиПтолемеї

Нове царство — період в історії Стародавнього Єгипту, відомий найбільшим числом стародавніх єгипетських пам'ятників, розквітом єгипетської державності і створенням великої єгипетської «світової» держави, що припав на час правління трьох манефонських династій єгипетських фараонів — XVIII, XIX та XX. Хронологічні рамки Нового царства визначаються 1552—1069 до н.е. за «короткою» хронологічною схемою або 1582—1070 до н.е. за «середньою». Період Нового царства наслідував Другому перехідному періоду — часу занепаду Стародавнього Єгипту і завоювання країни семітським народом гіксосів — і передував Третьому перехідному періоду.

Історичний опис[ред.ред. код]

Відновлення незалежності Єгипту[ред.ред. код]

Внутрішні чвари, призвели до соціальних катаклізмів, поклавшим кінець правлінню XII династії, ослабили Середнє царство Єгипту і відкрили шлях для завоювання країни інтервентами-гіксосами. Хоча після вторгнення гіксосів із Азії до 1640 до н.е. вся країна формально пікорилася завойовникам, на півдні зберігся потужний вогонь повстання — Фіви. Починаючи з правління Таа I і Таа II Секененри, протистояння Фів і Авариса прийняло характер відкритого воєнного конфлікту. При Камосі (1555—1552 до н.е.) фіванці накопили достатньо ресурсів, щоб почати вигнання гіксосів із країни і нейтралізувати можливість союзу гіксосів і кушитів проти Фів.

Нарешті, боротьба проти загарбників увінчалася успіхом - в 1552 до н. е. фараон Яхмос I (Яхмес) (1552-1527 до н. е.) поклав кінець їх пануванню в Єгипті, взявши столицю гіксосів Аварис, а після затяжної трирічної облоги в 1549 до н. е. позбавив їх і опорного пункту в Палестині Шарухена. Гіксоси були розсіяні між народами Близького Сходу. Так почалося Нове царство Єгипту (1552-1069 до н. е.) - сама блискуча епоха єгипетської цивілізації. Подолавши заколоти нубійців і Тетіана, Яхмос поширив владу своєї династії на весь Єгипет. По суті, фараони заснованої ним XVIII династії (1552-1305 до н. е.) Були прямими нащадками попередньої XVII династії, однак по манефоновській традиції вона виділяється в окрему династію.

Таким чином, походи Яхмоса не набули яскраво виражений завойовницький характер, оскільки були спрямовані на встановлення безпеки південного і північно-східного кордонів, але його наступники в силу одного факту володіння високоефективною армією були фактично приречені проводити експансіоністську політику. Після смерті Яхмоса в 1527 до н. е. до влади прийшов його малолітній син Аменхотеп I (1527-1506 до н. е.), регентом при якому було проголошено мати Яхмес-Нефертарі. В результаті військових походів перших двох царів Нового царства Єгипет досяг рубежів періоду розквіту Середнього царства - від Синайського півострова на півночі до II Нільского порога на півдні. Оскільки Аменхотеп I помер, не залишивши спадкоємців, Яхмес-Нефертарі звела на престол чоловіка своєї дочки Мутнофрет, свого зятя Тутмоса.


Джерела[ред.ред. код]

  • Beckerath, J. von. Chronologie des ägyptischen Neuen Reiches. Hildesheim, 1994 (Hildesheimer Ägyptologische Beiträge, 39). ISBN 3-8067-8132-X

Посилання[ред.ред. код]