Merluzao — Gasan — Gaspal
Merluzao — Gasan — Gaspal – система газопроводів на південно-східному узбережжі Бразилії, переважно у штаті Сан-Паулу.
До кінця 20 століття в сфері електроенергетики Бразилія орієнтувалась переважно на власні потужні гідроресурси. Проте зріст споживання змусив у 1990-х роках звернути увагу на природний газ. Одним із джерел його постачання стало офшорне родовище «Мерлуза», розташоване в басейні Сантос біля узбережжя штату Сан-Паулу. Видобуток газу тут розпочався у 1993 році. Для його доставки на берег спорудили підводний газопровід Merluzao довжиною 186 км та діаметром 400 мм, який прямував до району Прая-Гранде. Звідси сухопутна ділянка такого ж діаметру довжиною 28 км подавала продукцію на нафтопереробний завод Presidente Bernardes (відомий під абревіатурою RPBC) на околиці Сан-Паулу. Частина газу використовувалась на потреби заводу, інша ж постачалась до розподільчої мережі[1]. Запаси родовища Мерлуза були не дуже великі (11 млрд.м3), тому в середині 2010-х обсяги поставок звідси складали лише 1,2 млн.м3 на добу. Втім, в 2008 році завдяки підключенню до платформи Merluza-1 родовища Лагоста цей показник зріс вдвічі, а завдяки встановленню другої платформи повинен був досягти 10 млн.м3 на добу[2].
За кілька років після спорудження Merluzao вирішили продовжити лінію та забезпечити подачу газу до іншого нафтопереробного заводу на околиці Сан-Паулу. З цією метою в 1996-му ввели в дію газопровід Gasan, який з`єднав RPBC з НПЗ Капуава (відомий під абревіатурою RECAP). Його діаметр все так же становив 400 мм, а довжина склала 37 км.
В 1998-му реалізували значно масштабніший проект з`єднання району Сан-Паулу зі штатом Ріо-де-Жанейро, для чого проклали трубопровід Gaspal довжиною 325 км та діаметром 500 мм. Він пройшов від RECAP до Волта-Редонда, де утворилось сполучення зі створеним у Ріо-де Жанейро газопровідним коридором Gasvol – Gasduc, а починаючи з 2010-го – також з однією із ниток газопроводу Gasbel, який прямує до штату Мінас-Жерайс. На своєму шляху Gaspal проходить через Гуарарему, куди під`єднано трубопровід для імпорту болівійського газу Gasbol, що дозволяє подавати болівійський ресурс до Сан-Паулу по західній частині Gaspal.
З 2000 року природний газ, доправлений в район Сан-Паулу по Merluzao та Gasan, використовує ТЕС Піратінінга, а у 2010-му до неї приєдналась ТЕС Кубатао.
У 2011 році здійснили проект розширення потужностей в описаному вище коридорі, для чого спорудили лупінги:
- Gaspal II довжиною 55 км та діаметром 500 мм від Гуарареми до розташованої в межах Сан-Паулу контрольної станції Mauá;
- Gasan II довжиною 39 км та діаметром 550 мм між згаданою тільки що станцією Mauá та станцією São Bernardo do Campo.[3][4]
Примітки
- ↑ Land, R. (1 січня 1992). Royal Dutch/Shell unit to start gas flow off Brazil. Oil and Gas Journal (English) . Т. 90, № 29. с. 32. ISSN 0030-1388. Процитовано 31 січня 2017.
- ↑ Tapping the Riches of the Santos Basin. Offshore Technology. Процитовано 31 січня 2017.
- ↑ São Paulo Gas Pipeline: Main Operations | Petrobras. Petrobras (амер.). Процитовано 31 січня 2017.
- ↑ Petrobras: Rio de Janeiro. Petrobras (амер.). Процитовано 31 січня 2017.