Садовський Федір Титович

Садовський Федір Титович
Народився	8 (20) серпня 1892 Уфа, Російська імперія
Помер	1971 Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Діяльність	державний діяч
Alma mater	Інститут цивільних інженерівd
Партія	КПРС
Нагороди

Федір Титович Садовський (20 серпня 1892(18920820), місто Уфа Уфимської губернії, тепер Республіка Башкортостан, Російська Федерація — 1971, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, інженер, міністр житлово-цивільного будівництва Української РСР, професор (1946). Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.

Біографія

Народився в родині безземельного селянина. Закінчив початкову школу та реальне училище у місті Уфі.

У 1910 році витримав конкурсний екзамен до Петербурзького технологічного інституту, але зарахований до лав студентів не був. У 1910—1911 роках — студент Томського технологічного інституту, звідки був відрахований за участь в революційному русі. У 1911 році став студентом Інституту цивільних інженерів в Санкт-Петербурзі. Через скрутне матеріальне становище часто переривав та залишав навчання. Закінчити інститут та здобути вищу освіту зумів тільки у 1924 році.

У 1918—1919 роках — перебував на службі в червоноармійському полку, будував укріплення під Петроградом під час наступу військ генерала Юденича.

До 1934 року жив і працював у Петрограді-Ленінграді. Виконував роботу проектувальника на різних будовах, був винахідником, виконробом, начальником будівництв, зокрема начальником робіт Управління будівництва Повноважного представництва ОДПУ в Ленінградському військовому окрузі. У 1934—1940 роках — в Москві, де також очолював різні будівництва, працював в Держбуді СРСР та на педагогічній роботі, навчаючи нові кадри спеціалістів-будівельників. Перебував у закордонних відрядженнях у США, Німеччині, Франції, Швеції, Данії.

За його участю та проектами споруджені житловий масив та підстанція заводу «Красный Треугольник» в місті Ленінграді, будинок ОДПУ-Народного комісаріату внутрішніх справ у Ленінграді, будівля Всесоюзного інституту експериментальної медицини у Москві та інші.

Член ВКП(б) з 1937.

У 1941 році — заступник народного комісара промисловості будівельних матеріалів Української РСР.

Під час німецько-радянської війни евакуйований до Башкирської АРСР, де керував спорудженням робітничих селищ. У 1943 році був відкликаний в Українську РСР на відповідальну роботу в галузі будівництва.

25 листопада 1943 — 30 серпня 1948 року — народний комісар (міністр) житлово–цивільного будівництва Української РСР.

У 1948 році переїхав до Москви. Працював заступником міністра промисловості будівельних матеріалів СРСР.

Помер у Москві, похований на Новодівочому кладовищі.

Нагороди

• орден Леніна
• орден Жовтневої Революції
• орден Трудового Червоного Прапора
• орден «Знак Пошани»
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
• медалі

Джерела

• газета «Зоря» (Дніпропетровськ) — січень 1947 року.