Квілінг
Кві́лінг (англ. quilling — «рюш»[1]. Походить від слова quill — пташине перо, гофрувати, плоїти[1], паперокручення) — мистецтво виготовлення плоских або об'ємних композицій зі скручених у спіралі смужок паперу.
Історія квілінгу
Хоча достовірно походження квілінгу не відоме, вважається що він з'явився одразу після винайдення паперу, в Китаї у 105 н. е. Інші джерела стверджують, що квілінг практикувався у Давньому Єгипті. Одне можна сказати напевно — квілінг має дуже багату історію.
Вважається у 300—400 роки срібні та золоті дротики були закручені навколо стовпів та ваз, гарні ювелірні роботи було зроблено саме за допомогою техніки квілінг. До 1200-х це захоплення було дуже популярним. Головним матеріалом був метал, тож коли він став недоступним для мирянина, змінився на папір.
Вперше документально згаданий квілінг у 1200-х, але фактично почав використовуватись у 1500-1600-ті французькими та італійськими черницями. Вони використовували рвані шматочки бібельдруку (особливо тонкий непрозорий папір)[2], та гусяче пір'я, щоб прикрасити релігійні догмати та картини. Саме використання гусячого пір'я породило термін «quilling».
Починаючи з кінця 1600-х квілінг став досить популярним захопленням у Європі та Англії серед молодих дам. У школах дівчата вивчали квілінг разом із вишиванням. Приклади таких робіт все ще існують із назвою школи та ім'ям дівчинки на звороті.
Квілінг ніколи не був розвагою у вільний час для жінок робочого класу. І лише дами вищого класу мали час на квілінг, не маючи потреби у роботі, доки гідний наречений не зробить пропозицію. Цю техніку використовували для прикрашання та декорування меблів, ваз, підставок, корзин, шкатулок тощо. Тільки люди з грошима могли дозволити собі купівлю матеріалів для квілінгу. Як фон використовували фольгу та флюди.
Поселенці привезли із собою квілінг у Америку, і там він пережив переродження.
У наші часи квілінг став досить відомим і доступним, тож кожен охочий тепер може створювати неповторні шедеври у себе вдома[3].
Інструменти для квілінгу
Інструменти для квілінгу бувають різні. Проте, для виконання робіт у техніці паперокручення спеціальні інструменти мати не обов'язково.
Шило
У Європі використовують для скручування смужок паперу пластмасову чи металеву паличку з розщепленим кінцем. Проте можна використовувати і звичайне шило з діаметром приблизно один міліметр. Також можна зробити прилад для скручування паперу самостійно за допомогою голки з підрізаним вушком та дерев'яної ручки. Ці засоби використовуються для виготовлення паперових спіралей.
Пінцет
Кінці повинні бути гострими, точно суміщеними. Для виконання робіт високої точності. Має бути зручним для вашої руки та забезпечувати надійне захоплення паперу.
Ножиці мають бути достатньо загострені для максимально точної нарізки бахроми.
Клей
Клей має достатньо швидко засихати і не залишати слідів.
Папір для квілінгу
Готові нарізані смужки паперу різного кольору можна купити у спеціалізованих магазинах або зробити самим за допомогою ножиць, олівця та лінійки. Стандартна ширина смужки приблизно 3 — 7 мм. Папір має бути пофарбований в обсязі, тобто обидві сторони і зріз мають бути одного кольору. Можна взяти кольоровий папір для принтера.
Техніка квілінгу
Смужка паперу звивається у щільну спіраль. Починати потрібно з краю смужки, який накручується на кінчик гострого шила. Після декількох щільно накручених витків валик можна зняти з шила та крутити вручну. Скручувати рулон потрібно двома руками, аби він не розпустився раніше, ніж потрібно. Тепер, коли уся стрічка згорнута послабте пальці і дайте їй трохи розпуститися. Кінчик паперу змащується клеєм та закріплюється. Тепер заготівлі можна надати бажаної форми, в залежності від того де і як її стиснути. Результат залежить лише від вашої фантазії.