Координати: 40°46′9.0000120999894″ пн. ш. 73°3′39.999996099996″ сх. д. / 40.76917° пн. ш. 73.06111° сх. д. / 40.76917; 73.06111

Андижанська ГЕС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:19, 18 травня 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Не можна використовувати інші статті у Вікіпедії як джерела, див. ВП:АД)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андижанська ГЕС
40°46′9.0000120999894″ пн. ш. 73°3′39.999996099996″ сх. д. / 40.76917° пн. ш. 73.06111° сх. д. / 40.76917; 73.06111
КраїнаУзбекистан Узбекистан
Стандіюча
РічкаКарадар'ї
Початок будівництва1969
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів1983 (перша черга), 2010 (друга черга)
Основні характеристики
Установлена потужність140 (перша черга), 50 (друга черга)  МВт
Середнє річне виробництво500 (перша черга, у випадку модернізації), 171 (друга черга)  млн кВт·год
Тип ГЕСпригреблева
Розрахований напір83 (перша черга), 82 (друга черга)  м
Характеристики обладнання
Тип турбіндіагональні (перша черга), Френсіс (друга черга)
Кількість та марка турбін4 Турбоатом ДПЛ 115-В-250 (перша черга), 2 CNEEC (друга черга)
Витрата через турбіни70,4 (друга черга)  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів4 Елсиб СВ 508/115-18У4 по 43,8 МВА (перша черга), 2 CNEEC (друга черга)
Потужність гідроагрегатів4х35 (перша черга), 2х25 (друга черга)  МВт
Основні споруди
Тип греблібетонна контрфорсна
Висота греблі121  м
Довжина греблі850  м
ВласникМіністерство сільського та водного господарства Узбекистану
Андижанська ГЕС. Карта розташування: Узбекистан
Андижанська ГЕС
Андижанська ГЕС
Мапа
Мапа

Андижанська ГЕС – гідроелектростанція в Узбекистані. Використовує ресурс із Карадар'ї, лівої твірної Сирдар'ї (басейн Аральського моря).

В межах проекту річку на виході з гір у Ферганську долину перекрили бетонною контрфорсною греблею висотою 121 метр, довжиною 850 метрів та товщиною від 15 (по гребеню) до 120 (по основі) метрів. Вона утворила витягнуте на 20 км водосховище з площею поверхні 56 км2 та об’ємом 1,9 млрд м3 (корисний об’єм 1,5 млрд м3).

У 1983 році станцію ввели в експлуатацію з чотирма турбінами типу Деріяз потужністю по 35 МВт, які використовують напір у 83 метра. В 2010-му запустили другий машинний зал з двома турбінами типу Френсіс потужністю по 25 МВт, котрі повинні зменшити холості скиди води та забезпечити додаткове виробництво 171 млн кВт-год електроенергії на рік. Крім того, на другу половину 2010-х запланована модернізація першої черги, котра має довести її продуктивність до 500 млн кВт-год електроенергії на рік.

Окрім виробництва електроенергії гідрокомплекс дозволив організувати зрошення 44 тисяч гектарів земель.[1][2]

Примітки

  1. www.lex.uz http://www.lex.uz/acts/3367506?ONDATE=05.10.2017%2000. Процитовано 24 червня 2019. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  2. Гидрогенераторы НПО «ЭЛСИБ» ПАО Референц-лист (PDF).