Кирдода Семен Єгорович

Кирдода Семен Єгорович
Народився	1900(1900) село Гельмязів, тепер Золотоніського району Черкаської області
Помер	невідомо
Національність	українець
Партія	КПРС
Нагороди

Семен Єгорович Кирдода (нар. 1900(1900), село Гельмязів, тепер Золотоніського району Черкаської області — ?) — український радянський діяч, директор Іллінецької селекційно-дослідної станції Іллінецького району Вінницької області. Депутат Верховної Ради УРСР 3-го скликання.

Біографія

Народився в родині селянина-бідняка. Трудову діяльність розпочав у 1913 році наймитом у заможного селянина. З 1913 по 1916 рік навчався у Гельмязівській сільській школі на Полтавщині.

У 1916 році переїхав у Забайкалля до брата, працював на залізниці у паровозному депо міста Чити. Під час панування адмірала Колчака в Сибіру Семен Кирдода став активним учасником більшовицького підпілля.

Потім служив у Червоній армії рядовим бійцем та інструктором політичного відділу, брав участь у боротьбі за встановлення радянської влади у Іркутську та Читі.

Член РКП(б) з 1920 року.

З 1922 року — секретар партійної організації, а потім голова комуни «Іскра» в селі Гельмязів на Полтавщині. Був одним із організаторів комітетів незаможних селян (комнезамів).

У 1920-х роках працював секретарем волосного, а потім Гельмязівського районного комітету КП(б)У.

З 1929 року — студент Московської сільськогосподарської академії імені Тимірязєва. Був одним із учнів та послідовників академіка Василя Вільямса.

Після закінчення навчання очолив Тростянецький бурякорадгосп Харківської області. За дорученням академіка Вільямса запроваджував у бурякорадгоспі травопільну систему землеробства. Радгосп збирав по 35 центнерів озимої і ярої пшениці, по 450 центнерів буряків із гектара на перетворених за допомогою багаторічних трав ґрунтах.

Під час німецько-радянської війни перебував у евакуації в східних районах СРСР, працював директором радгоспів у Сталінградській області РРФСР та Північно-Казахстанській області Казахської РСР. У 1944 році повернувся в Українську РСР.

З 1944 року — директор садівничого радгоспу «Білки» села Білки Ситковецького району Вінницької області.

З 1950 року — директор Іллінецької селекційно-дослідної станції Іллінецького району Вінницької області. Був автором декількох патентів щодо способів обробки посівів сільськогосподарських культур.

Нагороди

• орден Трудового Червоного Прапора (23.01.1948)
• ордени
• медалі
• заслужений агроном Української РСР (16.09.1969)

Джерела

• газета «Вінницька правда» (Вінниця) — 11 лютого 1951 року.