Шарль Ерню
| Шарль Ерню | |
|---|---|
| фр. Charles Hernu | |
 | |
| Ім'я при народженні | фр. Eugène Charles Hernu[1] |
| Народився |
3 липня 1923[2][3][…] Кемпер[1] |
| Помер |
17 січня 1990[2][3][…] (66 років) Брон[1] |
| Поховання | Ancien cimetière de Villeurbanned |
| Країна |
 Франція |
| Місце проживання |
Булонь-Біянкур Шатору |
| Діяльність | політик, журналіст |
| Alma mater | Левенський католицький університет (1835—1968) |
| Знання мов | французька[2] |
| Посада | Mayor of Villeurbanned, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, Міністр оборони Франції, Міністр оборони Франції, Міністр оборони Франції і Міністр оборони Франції |
| Партія | Соціалістична партія, Республіканська партія радикалів і радикал-соціалістівd і Об'єднана соціалістична партіяd |
| У шлюбі з | Jacqueline Chabridond |
| Діти | Patrice Hernud |
| Автограф |
.jpg) |
| Нагороди |
 |
Шарль Ерню (фр. Charles Hernu; 3 липня 1923, Кемпер — 11 січня 1990, Віллербанн) — французький політик та державний діяч, міністр оборони Франції (1981—1985).
Біографія
Народився 3 липня 1923 в Кемпері. Закінчив Левенський католицький університет.
Почав свою кар'єру в національній зовнішньоторговельній палаті. У 1953 році він заснував якобінський клуб, близький за поглядами до Радикально-соціалістичної партії[5]. У 1956 році був обраний до Національної асамблеї Франції від Республіканського фронту, проте після повернення Шарля де Голля до влади позбувся депутатського мандата[5].
У 1962 році брав участь в створенні Об'єднаної соціалістичної партії, в 1971 році вступив в Соціалістичну партію, був її експертом з питань оборонної політики.
З 1977 по 1990 рік обіймав посаду мера міста Віллербанн.
У 1981—1985 роках був міністром оборони Франції у кабінетах П'єра Моруа та Лорана Фабіуса. Пішов у відставку через скандал, викликаний атакою французьких спецслужб на судно «Rainbow Warrior»[6].
У 1986 році знову був обраний до парламенту Франції й був депутатом до своєї смерті[7].
Був членом різних масонських лож[8].
Помер 11 січня 1990 у Віллербанні.
У 1996 році журнал «L'Express» опублікував статті, в яких стверджувалося, що під кодовими іменами «Андре» і «Діну» Шарль Ерню був агентом Радянського Союзу[9][10]. Координатор роботи французьких спецслужб Костянтин Мельник висловив сумнів у правдивості цієї інформації, заявивши, що: «Можливо, він не був завербований, але ваша [радянська] резидентура мала у Франції розгалужені зв'язки з політичними діячами, міністрами, журналістами, яких вона успішно використовувала як агентів впливу»[11].
Примітки
- ↑ а б в Fichier des personnes décédées
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Sycomore / Assemblée nationale
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б Assemblée nationale - Les députés de la IVe République : Charles HERNU. web.archive.org. 8 грудня 2009. Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ Зенькович, Николай (20.01.2001). Работал ли министр обороны Франции Шарль Эрню на Кгб. www.agentura.ru (рос.). Парламентская газета.
- ↑ Assemblée nationale - Les députés de la Ve République : M. Charles Hernu. www.assemblee-nationale.fr. Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ «Mitterrand et les francs-maçons, l'histoire secrète», Le Nouvel Observateur no 1537, 21 avril 1994
- ↑ Comment Hernu est devenu agent du KGB. LExpress.fr (фр.). 16 січня 1997. Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ Charles Hernu était un agent de l'Est. LExpress.fr (фр.). 31 жовтня 1996. Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ Хабаров, Геогргій (18 жовтня 2007). Чужой среди чужих. web.archive.org (рос.). Совершенно секретно. Процитовано 4 червня 2021.
|
