Флавій Аніцій Проб Фавст Юніор
| Флавій Аніцій Проб Фавст Юніор | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | після 512 |
| Громадянство | Римська імперія |
| Діяльність | політик |
| Посада | консул |
| Термін | 490 рік |
| Попередник | Петроній Пробін |
| Наступник | Флавій Олібрій Юніор |
| Конфесія | християнство |
| Рід | Аніції |
| Батько | Геннадій Авіен |
| У шлюбі з |
Стефанія Кінегія |
| Діти | 2 сина |
Флавій Аніцій Проб Фавст Юніор або Нігер (*Flavius Anicius Probus Faustus Iunior Niger, д/н —після 512) — політичний діяч часів падіння Західної Римської імперії та напочатку утворення Остготського королівства.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив зі знатного роду Аніціїв Пробів. Син Геннадієм Авіеном, консулом 450 року. Про дату народження й молоді роки нічого невідомо. У 476 році підтримав Одоакра, який повалив останнього римського імператора Ромула Августула.
У 490 року за рішення Одоакра стає консулом (разом з Флавієм Лонгіном. 491 року брав участь у посольстві до Константинополя, де намагався отримати визнання Одоакра з боку Східної Римської імперії. Отримав два іменних місця в Колізеї.
У 493 році став на бік короля остготів Теодоріха Великого. За дорученням останнього брав участь у посольстві до Анастасія I, імператора Східної Римської імперії. Того ж року Флавія Аніція призначено магістром офіцій. На цій посаді перебував до 494 року. Потім знову був у посольстві до Константинополя.
У 498 році під час конфлікту в християнській громаді Риму, підтримував папу римського Симаха, виступаючи проти антипапи Лаврентія.
У 505—506 роках був квестором палацу остготського короля. У 507 році призначено патрицієм та преторіанським префектом Італії. На цій посаді перебував до 512 року. Подальша доля невідома.
Родина[ред. | ред. код]
1.Дружина — Стефанія
Діти:
- Руфій Фавст Авіен Юніор, консул 502 рік
2. Дружина — Кінегія
Діти:
- Флавій Еннодій Мессала, консул 506 року
Джерела[ред. | ред. код]
- A. Chastagnol, Le sénat romain sous le règne d'Odoacre, Bonn, 1966, p. 82
- . R. Martindale, The Prosopography of the Later Roman Empire, 2, Oxford, 1980, p. 454—456.
- Gillett, Andrew, Envoys and Political Communication in the Late Antique West, 411—533, Cambridge University Press, 2003, ISBN 0521813492, p. 149, 200.
