Сурб-Ншан

Церква Сурб-Ншан Монастирського комплексу Сурб–Хач
Сурб-Ншан
45°00′02″ пн. ш. 35°03′45″ сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, біля м.Старий Крим
Початок будівництва	1338
Кінець будівництва	1358
Будівельна система	камінь
Належність	Вірменська апостольська церква
Стан	пам'ятка культурної спадщини України, об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd і пам'ятка архітектури національного значення України
Сурб-Ншан (Автономна Республіка Крим)
Сурб-Ншан у Вікісховищі

Сурб-Ншан (Церква Сурб-Ншан (св. Знамення)) — центральна будівля монастиря Сурб-Хач розташовується в його східній частині і виступає за монастирську огорожу.

Датується спорудження храму 1358 роком по віршованому напису, виконаному на верхній частині барабана купола церкви. Напис говорить: «Цей божественний храм слави, на землі — рай дерева життя: він подоба гірського неба, житло Трійці. Почалось від народження во плоті Христа в 1358 році спорудження в ім'я св. Знамення ретельністю служителя його Ованнеса ченця і рідних братів його і по духу синів… ».

Легенда оповідає, що назва церкви походить від видіння (знамення), яке засновники обителі побачили у небі над місцем майбутньої будови – вогняного хреста.

Архітектура

Декор інтер'єру храму дуже скромний. На основному, вівтарному перекритті зображений Христос, що сидить на троні серед зигзагоподібних ліній - небесних блискавок. Біля нього вгадуються фігури Богоматері, Іоанна Хрестителя. По краях композицій символи євангелістів - ангел, голуб, лев і бик. Звичайно, від розпису зараз залишилося не більше половини, багато зображень на фресках вгадуються насилу.

У XVI ст. був прибудований гавіт (притвор) з дзвіницею. Храмовий гавіт простий по своїй композиції і являє собою простору залу, складену, як і власне храм, з великого бутового каменю. Дзвіниця, що знаходиться над південно-західним кутом гавіту, була сторожовою: з її вікон навколишня місцевість проглядається досить далеко. У минулому, коли не підступав з усіх боків ліс, звідси відкривався вид на частину монастирської дороги, на Старокримську долину з її дорогою з Карасубазара в Старий Крим, на Агармиш.

У XVI—XVIII ст.ст. в західній частині храмового атріуму зведена трапезна. Під сходами на трапезну у напівкруглій ніші перебуває фонтан (зараз пересохлий), з якого колись витікала джерельна вода, у якій прихожани храму під час традиційного обряду омивали руки та ноги перед тим, як увійти до церкви. Фасад фонтану – різьблена кам’яна плита XII–XIII ст. з орнаментальною „сельджуцькою плетінкою”.

Див. також

• Сурб-Хач

Література

• Ткаченко С. Сурб-Хач: з позавчора в сьогодні, ст. «Боспор Крым», номер 35 за 30 серпня 2007 року (рос.)
• Вірменський монастир Сурб-Хач