Земля (фільм, 1996)
Земля | |
|---|---|
| Tierra | |
 | |
| Жанр | мелодрама, драма, |
| Режисер | Хуліо Медем |
| Продюсер | Фернандо де Гарсільян Мануель Ломардеро |
| Сценарист | Хуліо Медем |
| У головних ролях | Кармело Гомес Емма Суарес Нанчо Ново Сілке |
| Оператор | Хав'єр Аггірресаробе |
| Композитор | Альберто Іглесіас |
| Монтаж | Іван Аледо |
| Дистриб'ютор | Netflix |
| Тривалість | 125 хв. |
| Мова | іспанська |
| Країна |  Іспанія |
| Рік | 1996 |
| Дата виходу | 9 квітня 1997 року |
| IMDb | ID 0117909 |
«Земля» (ісп. «Tierra») — драма, мелодрама, третій повнометражний фільм відомого іспанського кінорежисера Хуліо Медема. У 1996 році фільм брав участь в основній конкурсній програмі Каннського кінофестивалю і змагався за головну нагороду цього кіноогляду — «Золоту пальмову гілку». Наступного року стрічка здобула 2 премії «Гойя».
Сюжет
Анхель (Кармело Гомес) отримує замовлення від муніципалітету аграрного містечка, оточеного фермами, на знищення мокриць — комах, які надають місцевому вину присмак землі. Він знайомиться з двома красунями — ніжною і сором'язливою білявкою Ангелою (Емма Суарес) і запаморочливо сексуальною рудоволосою з неконтрольованим запалом вісімнадцятирічною Марі (Сілке).
Анхель закохується в обох, адже для нього це нескладно. Справа в тім, що Анхель володіє гіперактивною уявою і роздвоєнням особистості, через що він навіть лікувався в психіатричній лікарні. Він вважає, що він наполовину ангел, а наполовину людина, наполовину живий і наполовину мертвий. Одна половина Анхеля хоче бути з Ангелою і залишатися з нею назавжди, тим більше що вона любить його. Але другу половину притягає Марі, з якою хочеться поїхати дуже далеко.
У фільмі знімалися
- Кармело Гомес — Анхель
- Емма Суарес — Ангела
- Нанчо Ново— Альберто
- Сілке — Марі
- Карра Елехальде — Патріціо
- Тксема Бласко — Томас
- Ені Санчез — Донька Анхели
Відгуки
|
Говорячи неправду, фільм знімали кілька режисерів, а Медем був просто ідейним натхненником. Фелліні підказував з шизофренічними образами і просто дивовижними метафорами, Годар вдихнув у персонажів внутрішній задум, Лінч зробив атмосферу фільму настільки загадковою і внутрішньо напруженою і потойбічної, що вирішив зав'язати з кіно, а хто додав оригінальному чорного гумору .... напевно, Метт Гроунінг зі своїми сценаристами з «Футурами і Сімпсонів». А Медем зробив це кіно настільки ніжним і живим, настільки мелодраматичним і уважним до почуттів, настільки божевільним, наскільки божевільним є справжній живий чоловік, наскільки є божевільним розділена свідомість чоловіка, коли він любить однаково сильно двох жінок. | 
|
Цитата з сайту «Кінопошук» [1]