Іспанська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мова, відома як іспанська або кастильська. Для інших мов, поширених в Іспанії, див. також: Мови Іспанії.
Іспанська (еспанська) мова
Español, Castellano
Мапа іспаномовного світу, з територіями іспаномовної більшості та меншини.
Мапа іспаномовного світу, з територіями іспаномовної більшості та меншини.
Поширена в: Більша частина Південної та Центральної Америки, частини Європи, Північної Америки та Вест-Індії, іммігрантські групи на всіх континентах
Місце: 2-3 (різні оцінки)
Класифікація: Індоєвропейська

  Італьська група
   Романська
    Західно-італьська
     Гало-іберійська
      Іберо-романська
       Західно-іберійська

Офіційний статус
Офіційна: Іспанія Іспанія
Мексика Мексика
Flag of the United States.svg США

Аргентина Аргентина
Болівія Болівія
Венесуела Венесуела
Гватемала Гватемала
Flag of Honduras.svg Гондурас
Flag of the Dominican Republic.svg Домініканська Республіка
Колумбія Колумбія
Flag of Costa Rica.svg Коста-Рика
Куба Куба
Нікарагуа Нікарагуа
Панама Панама
Парагвай Парагвай
Перу Перу
Flag of El Salvador.svg Сальвадор
Flag of Uruguay.svg Уругвай
Чилі Чилі
Flag of Ecuador.svg Еквадор
Flag of the Sahrawi Arab Democratic Republic.svg Західна Сахара
Flag of Equatorial Guinea.svg Екваторіальна Гвінея
Філіппіни Філіппіни

Регулює: Asociación de Academias de la Lengua Española (Іспанська Королівська академія і 21 національна академія іспанської мови)
Коди мови
ISO 639-1 es
ISO 639-2 spa
SIL SPA

Іспанська, раніше еспанська[1] (español), або кастильська (castellano) — мова, що генетично належить до іберо-романської (західної) підгрупи романської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Виникла в Кастилії (центральна Іспанія). Приблизно 407 мільйонів осіб розмовляють іспанською як першою мовою (за цим показником вона є найпоширенішою після китайської)[2]. Крім того, 60 млн осіб використовують іспанську як другу мову[3], а також 20 млн знають її як іноземну[4]. Іспанська є однією з шести офіційних мов ООН, а також є офіційною мовою Європейського Союзу та Меркосуру.

Іспанська належить до іберо-романської підгрупи мов, що виникла на основі кількох діалектів латинської мови в Іберії після розвалу Західної Римської імперії у 5. ст. н. е. Її вперше було задокументовано в центрально-північній Іберії в 9 ст. і згодом із розширенням Королівства Кастилії вона поширилися на центральну й південну частини Піренейського півострова[5]. Від початку свого розвитку іспанська лексика була під впливом контактів із баскійською мовою та сусідніми іберо-романськами мовами, а згодом увібрала багато арабських слів, оскільки Королівство Кастилія поширилося на колишні території Арабського халіфату (див. Реконкіста). Крім того, іспанська запозичила багато слів із неіберійських мов, зокрема з французької, італійської та англійської, а також утворює нові слова на основі власних. Величезне поширення іспанської сталося завдяки утворенню іспанських колоній в обох Америках, Африці та на Філіппінах у 15—19 століттях.

Іспанська є найпопулярнішою іноземною мовою, яку вивчають у США[6]. Також вона є найчастіше зрозумілою мовою Західної півкулі, носії якої живуть на території від Патагонії до Нью-Йорка. До того ж, у США та Бразилії 10 млн осіб вільно розмовляють іспанською як другою мовою.

Іспанська — друга у світі за популярністю серед іноземних мов (після англійської)[7][8][9]. На початку 21 століття вона випередила французьку.

Назва мови[ред.ред. код]

Поширення термінів «кастильська» (червоний) та «іспанська» (синій) в іспаномовних країнах.

В Іспанії та в деяких інших регіонах іспаномовного світу іспанську мову називають як castellano (кастильська), так і español (іспанська). Термін «кастильська» походить від назви іспанського регіону Кастилії, де ця мова виникла. В Іспанії його вживають здебільшого носії регіональних мов для того, щоб протиставити іспанську своїм мовам (галісійській, баскійській, каталонській тощо). З цією ж метою термін «кастильська» можуть вживати і самі іспанці. Зокрема, іспанська конституція 1978 року використовує термін castellano на означення державної мови всієї країни, на противагу «інших іспанських мов» (las demás lenguas españolas):

«Кастильська є офіційною іспанською мовою Держави. (...) Інші іспанські мови також є офіційними у відповідних автономних областях.[10]».

Щодо територій за межами Іспанії, то термін «кастильська» переважає у всій Південній Америці, крім Колумбії та Уругваю, а термін «іспанська» переважає у Центральній Америці (включно з Мексикою та південними штатами США).

Деякі філологи використовують термін «кастильська» тільки тоді, коли йдеться про мову, розмовну в Кастилії протягом Середніх віків, заявляючи, що краще використовувати «іспанська» для її сучасної форми. «Кастильська» може бути також діалектом іспанської мови, що вживається в більшості частин сучасної Кастилії. Цей діалект має цілу низку характеристик і певну вимову, відрізняючись, наприклад, від діалектів Андалузії або Арагону. Зазвичай цей кастильський діалект і вважається нормативною іспанською мовою.

Історія[ред.ред. код]

Хронологія поширення кастильської та інших мов на території Іспанії

Іспанська розвинулася з народної латини, яку принесли на Піренейський півострів римляни під час Другої Пунічної війни (поч. 201 р. до н. е.). На той час в Іберії розмовляли кількома нероманськими (їх називають також палеоіспанськими), а також кількома неіндоєвропейськими мовами. Ці мови — баскійська (нею розмовляють досі), іберська та кельтиберська. Сліди цих мов можна знайти в сучасній іспанській лексиці, особливо в топонімах.

Перші документовані записи того, що тепер називають попередником іспанської мови, датовано дев'ятим століттям (див. Glosas Emilianenses). У Середні віки та Новий час іспанська (кастильська) лексика запозичувала слова не лише із сусідніх романських мов (як от наварро-арагонської, леонської, каталонської, португальської, галісійської, мірандської, окситанської, гасконської, французької, італійської), але також із баскійської, арабської та германських мов. Багато слів було запозичено з латинської, яка лягла в основу іспанської мови. Крім того, латинь тривалий час була мовою науки та церкви. В іспанській лексиці 65—70 % слів мають латинське походження[11].

Декілька місцевих варіантів народної латини розвинулися в іспанську мову на півночі Іберії, на території між Алавою, Кантабрією, Бургосом, Сорією та Ла Ріохою, в межах Королівства Кастилії. Прийнято вважати, що деякі риси цих діалектів пізніше потрапили в діалект міста Толедо, де в 13 ст. вперше розвинувся письмовий стандарт іспанської мови[12]/ На цій стадії формування іспанська набула суттєвих відмінностей від свого близького сусіда, леонської, і, на думку деяких дослідників, зазнала потужного баскійського впливу (див. Іберо-романські мови). Цей діалект поступово поширювався на південь разом із Реконкістою, зазнавши також чималого лексичного впливу арабської та андалузької[13], особливо пізніше у середньовічний період. Письмовий стандарт цієї нової мови почав розвиватися у містах Толедо (з 13 по 16 ст.) та Мадриді (з 1570-их)[12].

Розвиток іспанської звукової системи характеризується змінами, типовими для західнороманських мов, наприклад, леніцію приголосних між голосними (лат. vīta > ісп. vida). Дифтонгізація латинських наголошених /e/ та /o/, що відбулася у відкритих складах французької та італійської, але частково у каталонській та португальській, є притаманною і відкритим, і закритим складам в іспанській, як показано у таблиці внизу:

Латина Іспанська Ладино Арагонська Астурійська Галісійська Португальська Каталонська Окситанська Французька Італійська Румунська Українська
petra piedra piedra (або pyedra) piedra piedra pedra pedra pedra pedra/pèira pierre pietra piatrǎ камінь
terra tierra tierra (або tyerra) tierra tierra terra terra terra tèrra terre terra ţară земля
moritur muere muere muere muerre morre morre mor morís meurt muore moare помирає
mortem muerte muerte muerte muerte morte morte mort mòrt mort morte moarte смерть

Латинські подвоєння nn і ll в іспанській зазнали палаталізації: (лат annum > ісп. año, лат. anellum > ісп. anillo).

Латинський приголосний [u] / [v], який вимовляли як [w] у класичній латині, перетворився в губно-губний /β/, імовірно, у народній латині. У ранній іспанській (але не каталонській чи португальській) він злився із приголосним [b] (губно-губний з проривними та фрикативними алофонами).

Особливістю іспанської (а також сусіднього гасконського діалекту окситанської) є мутація латинського початкового f- у h-, коли за ним слідує не дифтонгізований голосний. Літера h-, що досі збереглася у правописі, не позначає жодного звука, хоча в деяких андалузьких та карибських діалектах звучить придихово в окремих словах (наприклад, Habana — Гавана). Ось чому в сучасній мові є варіації на зразок Fernando та Hernando (обидва є варіантами імені «Фердинанд»), ferrero та herrero (обидва означають «коваль»), fierro та hierro (обидва означають «залізо»), або fondo та hondo (обидва означають «глибокий», але fondo ближчий до значення «дно», а hondo — до «глибокий»); hacer (іспанське «робити») є коренем слова satisfacer («задовольняти»), і hecho («зроблено») є коренями слова satisfecho («задоволений»).

Порівняння прикладів у таблиці:

Латина Іспанська Ладино Арагонська Астурійська Галісійська Португальська Каталонська Окситанська Французька Італійська Румунська Українська
filium hijo fijo (або ijo) fillo fíu fillo filho fill filh/hilh fils figlio fiu син
facere hacer fazer fer facer facer fazer fer far/faire/har (або hèr) faire fare face робити
febrem fiebre fiebre fiebre fiebre febre febre febre fèbre/frèbe/hrèbe (або
herèbe)
fièvre febbre febră лихоманка
focum fuego fuego fuego fueu fogo fogo foc fuòc/fòc/huèc feu fuoco foc вогонь

З деяких латинських буквосполучень розвинулися характерні відмінності у цих мовах:

Латина Іспанська Ладино Араґонська Астурійська Ґалісійська Португальська Каталонська Окситанська Французька Італійська Румунська Українська
clāvem llave clave clau llave chave chave clau clau clé chiave cheie ключ
flamma llama flama flama llama chama chama flama flama flamme fiamma flamă полум'я
plēnum lleno pleno plen llenu cheo cheio ple plen plein pieno plin повний
octō ocho ocho güeito ocho/oito oito oito vuit/huit ch/ch/uèit huit otto opt вісім
multum mucho
muy
muncho
muy
muito
mui
munchu
mui
moito
moi
muito
mui (арх.)
molt molt (арх.) moult (арх.) molto mult багато

У 15 та 16 ст. в іспанській відбулася зміна у вимові свистячих звуків (ісп. reajuste de las sibilantes del idioma español): буква /j/ стала позначати велярний звук [x], а буква /z/ — міжзубний [θ] (те саме стосується букви /c/ перед /e/ чи /i/).

Gramática de la lengua castellana, яку написав 1492 року в Саламанці Еліо Антоніо де Небріха, була першою граматикою сучасної європейської мови. Існує популярна байка, начебто коли Небріха представив королеві Ізабеллі I свою граматику, вона спитала, як це можна використати, а Небріха відповів, що мова — це інструмент імперії.[14] У передмові до своєї граматики, датованої 18 серпня 1492 року, Небріха написав: «…мова завжди була супутником імперії.»[15]

З шістнадцятого століття іспанські колонізатори занесли мову до Америки та Іспанської Ост-Індії. В той же час жив Міґель де Сервантес, автор роману «Дон Кіхот». Він є популярним символом іспанської мови, через що її часто називають la lengua de Cervantes (мовою Сервантеса).

У двадцятому столітті іспанська потрапила до Екваторіальної Ґвінеї та Західної Сахари, а також до деяких куточків США, що не були частинами Іспанської імперії (наприклад, Іспанський Гарлем у Нью-Йорку).

Класифікація[ред.ред. код]

Іспанська/кастильська мова класифікована наступним чином:

Іспанська/кастильська найбільш споріднена з іншими іспанськими мовами латинського походження і діалектами (самої іспанської мови), розмовних в межах Іспанії. Більшість з них взаємно зрозумілі серед носіїв без труднощів.

Іспанська та португальська[ред.ред. код]

Між двома головними мовами, розмовними на півострові, іспанською і португальською, є загалом взаєморозуміння між нормальними розмовними формами, хоч іспанська морфологія набагато легша для розуміння носієм португальської, ніж навпаки. Також і з каталонською, яка ближче до окситанської, ніж до іспанської або португальської мови.

Іспанська і португальська мови мають подібні граматики і більшість словника, також як і загальну історію впливу арабської мови, коли велика частина півострова була під мусульманською владою (обидві мови поширилися на мусульманські території).

Дифтонгізація коротких наголошених голосних звуків, звичайна в іспанський, як і в інших романських мовах, але відсутня в галісійсько-португальській групі.

Ще одна властивість іспанської мови (як і гасконського діалекту окситанської мови, без сумніву завдяки баскійському впливу) — втрата латинського початкового /f/, коли наступний голосний звук не стає дифтонгом. Такі споріднені слова не обов'язково означають те саме. Деякі дуже загальні слова також значно відрізняються в обох мовах (у дужках — латинський чи інший оригінал слова).

Еволюція латинських кластерів приголосних обрала зовсім інші шляхи у двох мовах (іспанські і португальські слова, подібні до «pleno», «ocular», «nocturno», «tremular» не взято до уваги тому, що вони були повторно запозичені безпосередньо з латинської мови протягом Ренесансу і віків бароко).

Латинська Іспанська Португальська Українська
octo ocho oito вісім
noctem noche noite ніч
mŭltum mucho muito багато
argilla arcilla argila глина
clamāre llamar chamar звати
flamma llama chama полум'я
plēnum lleno cheio повний
blandum blando brando м'який
homĭnem > hom´nem hombre homem чоловік
tremulāre > trem´lare temblar tremer тремтіти
cāsĕus queso queijo сир
alĭum ajo alho часник
ocŭlum > oc´lum ojo olho око

Іспанська мова не відкидає єдині міжголосні \L\ і \N\, як це характерне для португальської:

Латинська Іспанська Португальська Українська
generāle(m) general geral (арх. gẽeral) загальний
volāre volar voa літати
tenēre tener ter (арх. tẽer) мати (дієсл.)
Luna Luna Lua (арх. Lũa) Луна/Місяць
caelu(m) cielo céu (арх. ceo) небеса
arēna arena areia (арх. arẽa) пісок

Латинські подвійні міжголосні \LL\ перетворюються на іспанські -ll- і португальський -l- \NN\ — на іспанські -ñ- (іспанська буква «ñ» була спочатку скороченням «nn») і португальські -n-,

Латинська Іспанська Португальська Українська
castellu(m) castillo castelo замок, палац
canna caña cana тростина
anno año ano рік

Іспанська та каталонська[ред.ред. код]

Іспанська мова має різні загальні особливості порівняно з каталонською, східно-іберійською мовами, які виявляють багато галло-романських рис.

Іспанська та інші романські мови[ред.ред. код]

Іспанська мова не зрозуміла у спілкуванні з французькою або румунською мовами, та майже не зрозуміла при спілкуванні з італійською. Хоча італійська фонетична система дуже подібна до іспанської, вони дуже відрізняються граматичним словником і морфологією і можуть бути зрозумілими тільки тоді, коли людина вже знайома з іншою мовою.

Ладіно[ред.ред. код]

Ладіно, мова, яка є по суті середньовічною кастильською і ближча до сучасної іспанської, ніж до будь-якої іншої мови, вживається багатьма нащадками сефардських євреїв, що були вигнані з Іспанії в 15-му сторіччі.

Лексичне порівняння[ред.ред. код]

Латина Іспанська Ґаліс. Порт. Астурлеон. Араґ. Катал. Франц. Італ. Румун. Укр.
nos nosotros nós1 nós1 nós, nosotros nusatros nosaltres
(арх. nós)
nous2 noi3 noi ми
frater germanus hermano irmán irmão hermanu chirmán germà
(арх. frare)5
frère fratello frate брат
dies martis (клас.)
feria tertia (церк.)
martes martes terça-feira martes martes dimarts mardi martedì marţi вівторок
cantiō(nem)
canticum
canción canción/cançom4 canção canción
(або canciu)
canta cançó chanson canzone cântec пісня
magis
plus
más
(арх. plus)
máis mais
(арх. chus або plus
más más
(або més}
més
(арх. pus або plus)
plus più mai/plus більше
manum sinistram mano izquierda
(арх. mano siniestra)
man esquerda mão esquerda
(арх. mão sẽestra)
manu izquierda
(або esquierda;
також manzorga)
man cucha mà esquerra
(арх. mà sinistra)
main gauche mano sinistra mâna stângă ліва рука
nihil
nullam rem natam
nada nada}}
(також ren)
nada
(neca та nula rés
у деяких висловах арх.rem)
nada
(також un res)
cosa res rien/nul niente/nulla nimic/nul ніщо, нічого
cāseus formaticus queso queixo queijo quesu queso formatge fromage formaggio caș6 сир

1. Також nós outros у ранній сучасній португальській.
2. Аналог nous autres у французькій.
3. Також noialtri у південних італійських діалектах.
4. Залежно від норми правопису.
5. Середньовічна каталонська.
6. Румунське caș (від лат. cāsevs) позначає сорт сиру. Загальне поняття сиру передає слово brânză.

Поширення[ред.ред. код]

Вивчення іспанської у світі

Іспанська є основною мовою у 20 країнах світу. Загальна кількість носіїв мови оцінюють між 470 та 500 мільйонами осіб, що робить її другою мовою світу за кількістю осіб, що використовують її як першу.[16][17] Натомість за загальною кількістю мовців іспанська є третьою (після мандаринської китайської та англійської). Те саме стосується вжитку іспанської в інтернеті.[18]

Європа[ред.ред. код]

Знання іспанської в країнах Європейського Союзу, 2005.
   Рідна мова
   Більше 8,99%
   Між 4% та 8,99%
   Між 1% та 3,99%
   Менше 1%

В Європі іспанська є офіційною мовою Іспанії. Вона також широко використовується у Ґібралтарі (де офіційною є лише англійська) та Андоррі (де офіційною є лише каталонська). Крім того іспанською розмовляють у невеликих осередках у інших країнах Європи, як от Великій Британії, Франції та Німеччині. Іспанська є офіційною мовою Європейського Союзу. У Швейцарії іспанська є рідною мовою для 1,7 % населення, репрезентуючи найбільшу мовну громаду після чотирьох офіційних мов.

Іспанська є четвертою за популярністю іноземною мовою вивчення у Західній Європі (після англійської, французької та німецької). У Великій Британії та Франції за цим критерієм іспанська є другою (після французької та англійської відповідно).

Латинська Америка[ред.ред. код]

Основна кількість носіїв іспанської живуть у Латинській Америці; серед країн, де переважає іспанська мова, лише Іспанія та Екваторіальна Ґвінея містяться за межами Америки. Найбільше іспаномовних людей мешкає в Мексиці. Загалом же іспанська є офіційною (де-факто чи де-юре) в Аргентині, Венесуелі, Гондурасі, Ґватемалі, Домініканській Республіці, Еквадорі, Колумбії, Коста-Риці, Кубі, Мексиці, Нікараґуа, Панамі, Сальвадорі, Уруґваї, Чилі, Параґваї (разом із ґуарані), Болівії (разом із кечуа, аймарою, ґуарані та 34 іншими місцевими індіанськими мовами) та Перу (разом із кечуа, аймарою та іншими місцевими індіанськими мовами). Крім того іспанська є де-факто офіційною на Пуерто-Рико.

Іспанська не має жодного статусу в колишній британській колонії Белізі, хоча 43 % населення розмовляє цією мовою (станом на 2000 рік).[19] Здебільшого вони є нащадками колоністів, що прибули в цей регіон у 17. ст. Офіційною мовою Белізу є англійська.

На Тринідаді і Тобаґо іспанська є першою іноземною (з 2004); тут бл. 1,5 тис. громадян розмовляють цією мовою, до того ж країна перебуває під впливом іспаномовних країн Південної Америки. Іспанську викладають у школах, починаючи з наймолодших класів.[20]

Іспанська є важливою в Бразилії через пожвавлену торгівлю з іспаномовними сусідами, а також через членство країни в МЕРКОСУРі та Союзі південноамериканських націй. 2005 року Парламент Бразилії прийняв закон про обов'язковість вивчення іспанської у державних та приватних середніх школах країни.[21] У багатьох прикордонних містечках та села (особливо на кордонах з Уруґваєм та Параґваєм) люди розмовляють змішаною мовою, відомою як «портуньйол» (Portuñol).[22]

Іспанська мова в країнах америки

Сполучені Штати Америки[ред.ред. код]

Поширення іспанської мови у США.
   Понад 28% розм. ісп. вдома.
   Понад 12,2% розм. ісп. вдома.
   Понад 3% розм. ісп. вдома.

Відповідно до перепису 2006 року, 44,3 млн населення США мають іспанське або латиноамериканське походження;[23] 34 млн осіб віком від 5 років (12,2 % населення) розмовляють вдома іспанською. Ця мова має давню історію у США, оскільки багато південно-західних штатів були іспанськими територіями, а згодом частинами Мексики. Південносхідна Флорида була іспанською територією до 1821 року. Останнім часом кількість носіїв мови зросла через приплив іспаномовних іммігрантів.

Іспанська є другою у США за поширеністю викладання (після англійської). Хоча США не мають декларативно визнаної «офіційної мови», іспанська є формально такою у кількох штатах (на рівні з англійською). Найбільш поширена у штаті Нью-Мексико (40 %).

Африка[ред.ред. код]

В Африці іспанська є офіційною мовою Екваторіальної Ґвінеї (на рівні з французькою та португальською), а також офіційною мовою Африканського Союзу. В Екваторіальній Ґвінеї іспанська є домінантною за загальною кількістю мовців (бл. 500 тис. осіб).

У Західній Сахарі, колишній іспанській колонії, кількість осіб, що можуть читати та писати іспанською є невідомою. Кілька тисяч тутешніх мешканців в рамках пакетів допомоги отримали університетську освіту закордоном (здебільшого в Іспанії та на Кубі). Прес-центр Західної Сахари (офіційний новинний сервіс Сахарської Арабської Демократичної Республіки з 2001 року публікує новини також іспанською мовою, а веб-сайт RASD TV (офіційного телеканалу Західної Сахари) має іспанську версію. Міжнародний сахарський кінофестиваль здебільшого демонструє іспаномовні фільми. Хоча іспанська мова поширена в цьому регіоні більше ста років, Інститут Сервантеса відмовив у підтримці іспаномовної освіти у Західній Сахарі та в таборах біженців у Алжирі. Низка місцевих письменників пишуть свої твори іспанською.

Також іспанською розмовляють у африканських автономіях Іспанії — містах Сеуті (75 241) та Мелільї (73 460) на півночі Африки та Канарських островах (2 117 519) біля північно-західного узбережжя Африки. В Північному Марокко, колишньому іспанському протектораті, бл. 20 тис. осіб розмовляють іспанською як другою. Невелика кількість марокканських євреїв розмовляє сефардинським діалектом хакетія (близьким до ладіно). Також іспанською розмовляють у кількох громадах Анґоли та Південного Судану через вплив Куби часів Холодної війни та війни за незалежність відповідно.

Азія та Океанія[ред.ред. код]

Іспанська була офіційною мовою в колоніальних урядах Іспанської Іст-Індії (тепер Філіппіни, Ґуам та Північні Маріанські острови). На Філіпінах іспанська була офіційною з 1565 по 1973 рр. Після здобуття незалежності 1946 року іспанська була однією з офіційних мов на рівні з англійською та філіпіно. Втім 1973 року цей статус було скасовано. З 2007 року іспанську поступово було повернуто в місцеву освіту. Втім, лише 0,5 % населення розмовляє цією мовою як рідною. Крім того бл. 600 тис. осіб розмовляють креольською іспанською мовою (чавакано). Місцеві мови також зазнали впливу іспанської, особливо на лексичному рівні.

Іспанська є офіційною також на Острові Пасхи (територія Чилі). Мова досі є досить поширеною на острові Ґуам та Північних Маріанських островах (територія США), а також у незалежних державах Палау, Маршаллові острови та Федеративні штати Мікронезії. Всі ці території були під іспанською владою до кінця 19. ст. (іспансько-американська війна).

Граматика[ред.ред. код]

Іменник[ред.ред. код]

В іспанській мові іменники мають два роди: чоловічий та жіночий. Іменники чоловічого роду часто закінчуються на (libro — книжка, otoño — осінь), жіночого на (ruta — шлях, tierra — земля). Словозміна іменників полягає лише у відмінності між одниною та множиною.

Прикметник[ред.ред. код]

Прикметники, як і в українській мові, узгоджуються з іменниками в роді та числі. Наприклад, pluma negra — чорна ручка (прикметник negro вжитий у жіночому роді однини, як і іменник pluma). Прикметник найчастіше стоїть у постпозиції до означуваного слова (ave migratoria — перелітний птах, буквально — птах перелітний), як і в більшості романських мов.

Займенник[ред.ред. код]

Особові займенники вживаються вкрай рідко (лише у випадку необхідності наголосити на особі підмета).

Дієслово[ред.ред. код]

Іспанське дієслово має близько 50 форм.

Артикль[ред.ред. код]

В іспанській мові активно вживається така службова частина мови, як артикль, який стоїть у препозиції до іменника. Розрізняють неозначені артиклі (artículos indeterminados) та означені (artículos determinados). Неозначені артиклі un (перед іменниками чоловічого роду) та una (перед іменниками жіночого роду). Генетично ці форми походять від кількісного числівника uno (один). Означені артиклі, крім роду, мають категорію числа.

Синтаксис[ред.ред. код]

Структура речення переважно підмет-присудок-додаток (SVO), хоча трапляються варіації. Як і в українській мові, порядок слів у питальних реченнях не змінюється; єдиною відмінністю між розповідним і питальним реченням є інтонація.

Фонетика[ред.ред. код]

В іспанській мові 5 голосних фонем (vocales): a, e, i, o, u. До сильних належать a, e, o, слабких — i, u. Редукція ненаголошених голосних відсутня: всі як наголошені, так і ненаголошені голосні вимовляються ясно й чітко. Наявні дифтонги. Зрідка трапляються трифтонги[24][25]. Характерною рисою іспанського консонантизму є наявність інтердентальної глухої фонеми /θ/, яка відсутня в решті романських мов. Наголос вільний (змінний), але найчастіше припадає на передостанній склад[25].

Варіанти мови[ред.ред. код]

Існують відмінності між різними областями Іспанії і різними іспаномовними країнами Америки. В Іспанії діалектна кастильська вимова звичайно береться як стандарт, хоча з декількома виключеннями. Але в Латинській Америці кожна країна самостійно регулює свою мову, яка відображає мову андалузьких переселенців 16-18 століть та вплив місцевих індіанських мов. Тут будуть розглянуті деякі найпомітніші відмінності діалектів іспанської мови.

Діалекти іспанської мови
Діалекти в Мексиці
Діалекти в Аргентині
Діалекти в Колумбії
Діалекти в Перу

Leísmo/Laísmo[ред.ред. код]

Leísmo/Laísmo — це явище використання непрямих прийменників (le/les) замість прямих (la/lo/las/los) (leísmo), або прямих замість непрямих (laísmo). Laísmo — характерна ознака кастильського діалекту, тоді як leísmo поширеніше, але також тільки в Іспанії.

Використання особових займенників[ред.ред. код]

В іспанській мові існують три займенники другої особи: , usted, і в деяких частинах Латинської Америки, vos (використання цієї форми називаеться voseo). Взагалі кажучи, і vos неформальні і використовуються з друзями (проте в Іспанії vos розглядається як архаїчна форма для звертання до видатних особистостей, її використання зараз обмежене літургією). Usted універсально розцінюється як формальна форма і використовується, звертаючись до своїх старших або незнайомців. Займенник vosotros — множинна форма в більшій частині Іспанії, хоча в Америці (і деяких містах Південної Іспанії, наприклад Кадісі і на Канарських островах) він заміюється на ustedes. Цікаво, що використання ustedes як неформального займенника у множині, «ви», в південній Іспанії не слідує звичайним правилам узгодження дієслова і займенника, наприклад, тоді як формальна форма для «ви йдете», ustedes van, використовує множинну форму третьої особи дієслова, в Кадісі неформальна форма сконструйована як ustedes vais, використовуючи другу особу множини дієслова. На Канарських островах звичайне узгодження дієслова і займенника збережене в більшості випадків.

Vos використовується екстенсивно як первинна розмовна форма єдиного займенника другої особи в багатьох країнах Латинської Америки, зокрема Аргентині, Коста-Риці, Еквадорі, Сальвадорі, Гватемалі, Гондурасі, Нікарагуа, Парагваї, Уругваї і венесуельському штаті Зуліан. В Аргентині, Уругваї, все частіше в Парагваї це нормальна форма, використовувана в ЗМІ, але ЗМІ в інших voseante країнах продовжують використовувати usted або . Залежно від країни або області, використання може бути стандартом або бути випадковим. Ситуації, в яких прийняте використання vos, також значно відрізняються між областями.

Іспанські форми також відрізняються щодо займенників множини другої особи. Іспанські діалекти Латинської Америки мають тільки одну форму множини другої особи, ustedes (як формальну, так і неформальну). У Іспанії існують дві форми — ustedes (формальна) і vosotros (неформальна).

Літери s, c (перед e та i), z та x[ред.ред. код]

Вимова цих звуків відрізняється в Іспанії і в Латинській Америці. Переселенці до Америки, в більшості андалузці, перенесли до Америки вимову, типову для Андалузії 16 сторіччя — seseo. Сучасна фонема європейської кастильської мови IPA /θ/ як в ciento, caza (міжзубний безголосний фрикативний звук, подібний до англійського th у слові thin) не існує в американській іспанській мові, де він замінюється на звук /s/, як в siento, casa (такий же звук, як українське «с»).

Літери y та ll[ред.ред. код]

Традиційно іспанська мова мала фонему /ʎ/, піднебінний латеральний сонант, яка записувалася ll (вимовляється як українська «ль»). Вона була втрачена в більшій частині Америки (за винятком двомовних областей, де кечуа та інші індіанські мови мали такий самий звук, але зараз це також втрачається в Іспанії (також за винятком двомовних областей з каталонською і іншими мовами, які зберегли цей звук). Проте цей звук був збережений в ладіно, також як і в словах іспанського походження тагалогської (філіппінської) мови, як наприклад kordilyera (/koɾdiʎeɾa/). У багатьох іспаномовних областях цей звук з'єднався з піднебінним /ʝ/ (звичайно записується y), це явище називається yeísmo. Цей об'єднаний звук вимовляється кількома різними способами. У більшості областей, де присутній yeísmo, фонема явна тільки так як /ʝ/ (український «й»). В області навколо Ріо-де-ла-Плата (Аргентина, Уругвай) ця фонема вимовляється як постальвеольний безголосий або слабкий фрикативний звук, (подібний до /ʃ/ або /ʒ/, український «ш» або «ж»).

Регіональні слова[ред.ред. код]

Деякі слова відмінні у різних регіонах іспаномовного світу, у деяких випадках дуже значно. Самі носії іспанської можуть визнати інші іспанські форми, навіть в місцях, де вони звичайно не використовуються, але іспанці загалом не визнають американське використання. Звичайно в Америці іспанські слова замінюються словами індіанського або англійського походження. Наприклад, іспанські слова mantequilla, aguacate, albaricoque (відповідно, «масло», «авокадо», «абрикос») стають manteca, palta, і damasco в Аргентині. Або слова frontera, fila, ordenador (відповідно, «кордон», «черга», «комп'ютер») стають bordera, linea, computadora в Мексиці. Щоденні іспанські слова coger (ловити або підніміть) і concha (морська черепашка) розглядаються надзвичайно грубими в цих частинах Латинської Америки. Наприклад, типова фраза виданого в Іспанії розмовника «¿Donde se cogen las taxis?» (Де я можу взяти таксі?") означає в Мексиці «Де таксі займаються сексом?».

Приклад[ред.ред. код]

«Заповіт» Т.Шевченка іспанською мовою (переклали Сесар Арконад і Федір Кельїн)

TESTAMENTO
Cuando yo muera, enterradme: En una tumba alla arriba,
Sobre un cerro que domine: Toda mi Ucrania querida.
Que inmensos campos se vean,
Y al Dniéper con sus colinas: Que se le vea y que se oiga: Cómo ruge y cómo grita.
Cuando el Dniéper desde Ucrania: Al mar azul lleve en clamor,
De todos sus enemigos,
La sangre, entonces yo: Dejaré campos y montes: Y he de volar hasta Dios: Para rezar. Y antes de esto: A Dios no conozco yo.
Y después de sepultarme: Alzaos, romped las cadenas,
Rociad con sangre enemiga: La libertad, que es tan vuestra.
Y a mi, en la familia nueva: No me olvidéis, acordaos: Con palabras dulces, buenas.

(Джерело: Т. Г. Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)

Альтернативний переклад «Заповіту» Т. Г. Шевченка (переклав Андрій Якубув)

El Testamento
Cuando muera, enterradme: A mí en una tumba: Entre la estepa extensa: En mi Ucrania querida,
Para que los campos dorados,
Y el Dniéper, y sus escarpadas: Que se vea, que se oiga,
Cómo ruge el rugidor.
Cuando lleve desde Ucrania: Al mar azul adentro: La sangre enemiga… es entonces: Y los campos y los montes,
Todo lo dejaré, e iré
Hasta el mismo Dios: A rezar… ante aquel: Dios que no conozco yo.
Enterradme y alzaos,
Romped las cadenas: Y con la feroz sangre enemiga: Rociad vuestra libertad.
Y a mí, en la familia grande,
En la libre familia, nueva,
No olvidéis recordarme: No a malas y con sosiego.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Правописний словник 1929 року
  2. Рейтинг поширеності мов 2010 року
  3. Іспанська мова в 16-ому виданні Ethnologue (2009)
  4. Querétaro, la palabra más bonita del español
  5. La RAE avala que Burgos acoge las primeras palabras escritas en castellano
  6. Most Studied Foreign Languages in the U.S.
  7. Spanish Language Studies
  8. Spanish: Second most studied language worldwide
  9. El español ya es el segundo idioma más hablado del mundo
  10. El castellano es la lengua española oficial del Estado. (…) Las demás lenguas españolas serán también oficiales en las respectivas Comunidades Autónomas [1]
  11. Перлин, Оскар. С. XVIII
  12. а б Penny, Ralph (2002). A History Of The Spanish Language (2 ed.). Cambridge University Press. pp. 20-21.
  13. SPANISH. Concise Oxford Companion to the English Language
  14. Crow, John A. (2005). Spain: the root and the flower. University of California Press. p. 151. ISBN 978-0-520-24496-2.
  15. ^ Thomas, Hugh (2005). Rivers of Gold: the rise of the Spanish empire, from Columbus to Magellan. Random House Inc. p. 78. ISBN 978-0-8129-7055-5.
  16. Most widely spoken Languages in the World.
  17. «CIA The World Factbook United States».
  18. «Internet World Users by Language».
  19. Перепис населення Белізу 2000 року
  20. Trinidad Says It Needs Spanish to Talk Business
  21. Spanish becomes second language in Brazil
  22. Too Close for Comfort? The Genesis of «Portuñol/Portunhol»
  23. U.S. Census Bureau
  24. Перлин, Оскар. С. XX—XXI
  25. а б Языкознание. Энциклопедия. — С. 203

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Перлин, Оскар Учебник испанского языка. — Варшава: Wiedza, 1975.
  • Языкознание. Большой энциклопедический словарь / [главн. ред. В. Н. Ярцева]. — 2-е (репринтное) издание «Лингвистического энциклопедического словаря» 1990 года. — М. : Большая Российская энциклопедия, 1998. — 685 с. : ил.

Про іспанську мову[ред.ред. код]

Словники[ред.ред. код]

Уроки[ред.ред. код]