Окуляр

Колекція різноманітних видів окулярів

Окуля́р (від лат. oculus — око) — повернена до ока частина оптичної системи зорової труби, бінокля, мікроскопа тощо, за допомогою якої розглядається дійсне зображення, яке формує об'єктив або оптична система.

Опис

Окуляр характеризується: фокусною віддаллю f, яка визначає кутове збільшення Г; кутом поля зору; віддаллю до вхідного отвору. Першим Окуляром, який застосував Галілей (1609), була звичайна розсіювальна лінза. Окуляр зазвичай складається з двох лінз — колективу (польової лінзи), розташованого біля сітки ниток (майже не впливає на збільшення), та очної лінзи.

Види

Найчастіше в геодезичних приладах застосовують такі Окуляри:

• Рамсдена є найпростішим і складається із двох плоскоопуклих лінз. Застосовується у найпростіших приладах. Хроматична аберація не виправлена, а всі інші скореговані для кута поля зору у 40 градусів.
• Гюйгенса складається із двох плоскоопуклих лінз, повернених опуклими поверхнями до об'єктива. Хроматична аберація скоригована дещо краще: дає збільшення від чотирьох до п'ятнадцяти крат для кута поля зору у тридцять-сорок градусів.
• Кельнера є удосконаленим окуляром Рамсдена. Завдяки склеєній оптичній лінзі майже повністю усунена хроматична аберація. Застосовується в трубах середнього збільшення.
• Симетричний має просту конструкцію, добру якість зображення, велике віддалення до вхідного отвору і застосовується в зорових трубах геодезичних приладів.
• Ортоскопічний застосовується у трубах із великим збільшенням. У ньому зведена до мінімуму дисторсія, а віддалення вхідного отвору дорівнює 0,75f. Підлаштований для всіх видів аберації, особливо на дисторсію в межах кута поля зору у сорок градусів.
• Автоколімаційний призначений для одночасного спостереження в полі зору труби сітки ниток та її зображення, відбитого від дзеркала, що є поза трубою.

Див. також

• Об'єктив
• Окуляри

Література

• Геодезичний енциклопедичний словник / За редакцією Володимира Літинського. — Львів: Євросвіт, 2001. — 668с.: іл.