Елізабет Вонарбур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елізабет Вонарбур
Народилася5 серпня 1947 року
Париж
Країна Канада
 Франція
Діяльністьперекладачка, письменниця наукової фантастики, письменниця, авторка оповідань, письменниця-романістка
Сфера роботинаукова фантастика[1], переклади з англійськоїd[1], переклад на французькуd[1] і науково-фантастична літератураd[1]
Alma materУніверситет Бургундіїd[2] і Університет Лаваля[2]
Мова творівфранцузька[3]
Жанрнауково-фантастичний роман, науково-фантастичне оповіданняd, дитячий романd, есей і поезія
Magnum opusХроніки країни матерів[4], Тихе місто[4] і Reine de Mémoired[4]
Нагороди
CMNS: Елізабет Вонарбур у Вікісховищі

Елізабет Вонарбург у 2013 році

Елізабет Вонарбур (народилась 5 серпня 1947 року, Париж) — письменниця-фантаст.

Біографія

Народилася Елізабет Вонарбур 5 серпня 1947 року в Парижі (Франція). З 1973 року мешкає в місті Чікоутімі (нині Сагене), Квебек, Канада.і. На конкурсі Prix Boreal, який щорічно присуджується в різних категоріях, вона сама виграла кілька нагород у категоріях романів, новел та за свої критичні внески. Також у 1979 році вона провела перший у серії семінарів-практикумів для письменників СФ, що тривали до кінця 1980-х та відроджені в 2004 році. У 1987 році вона вперше виграла Prix Aurora за свою роботу в «Соляріс» і за заслуги перед літературою в галузі СФ та фендом СФ.

Діяльність

З 1979 по 1990 рік вона була літературним редактором франко-канадського науково-фантастичного журналу « Соляріс» з 1983 по 1986 рік. Її перший роман з'явився в 1981 році, а наступного року він виграв дві найпрестижніші французькі премії в галузі наукової фантастики — Гран-прі. У книзі «Мовчання де ля ците» головна героїня Еліза — останнє потомство декадентського суспільства майже безсмертних вчених, які поховались у закритому підземному місті в Європі далекого майбутнього, тоді як навколишня пустеля населена варварськими мутантами. Еліза, продукт генетичних експериментів, наділених особливими дарами та силами, залишає місто, щоб дати людству нове начало. Обидва романи також були перекладені десятками мов як «Тихе місто» та «Хроніки Маерланде». Окрім цих двох, є лише кілька творів короткої форми Вонарбур. Романи утворюють цикл «Маерланд», який також включає низку повістей.

Нагороди

Вонарбург отримала кілька нагород, у тому числі «Le Grand Prix de la SF française» у 1982 р. та спеціальне посилання на премію імені Філіпа К. Діка в 1992 р. За " В материнській землі ", англійську версію Chroniques du pays des mères .

Елізабет Вонарбур є автором Циклу «Тиранаель» (фр. Cycle de Tyranaël) .

Бібліографія

  • La Maison d'Équité, 2007
  • La Princesse de Vengeance, 2006
  • Le Dragon Fou, 2006
  • Le Dragon de Feu, 2005
  • La Maison d'Oubli, 2005
  • La Mer allée avec le soleil, 1997
  • L'Autre Rivage, 1997
  • Mon frère l'ombre, 1997
  • Le Jeu de la Perfection, 1996
  • Les Rêves de la Mer, 1996
  • Contes de Tyranaël, 1994
  • Les Voyageurs malgré eux, 1994
  • Les Contes de la chatte rouge, 1993
  • Chroniques du Pays des Mères, 1992
  • Ailleurs et au Japon, 1990
  • Histoire de la princesse et du dragon, 1990
  • Янус, 1984 рік
  • Le Silence de la cité, 1981
  • L'Œil de la nuit, 1980

Посилання

  1. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  2. ↑ а б https://www.encyclopedia.com/arts/educational-magazines/vonarburg-elisabeth-1947-0
  3. ↑ https://www.thecanadianencyclopedia.ca/fr/article/elisabeth-vonarburg
  4. ↑ а б в https://www.litterature.org/recherche/ecrivains/vonarburg-elisabeth-466/
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Елізабет_Вонарбур&oldid=33711409