Сергійчук Костянтин Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 10:30, 6 листопада 2021, створена MikeZah (обговорення | внесок) (Створена сторінка: {{Особа | ім'я = Сергійчук Костянтин Якович | зображення = | розмір_зображення = 200 пкс | дата_народження = | місце_народження = | дата_смерті = | місце_смерті = | поховання = | громадянство = | підданство = | націонал...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергійчук Костянтин Якович
Народився23 січня (5 лютого) 1906
Київ, Російська імперія
Помер22 березня 1971(1971-03-22) (65 років)
Москва, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна Російська імперія
 УНР
 Українська Держава
 СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьполітик
Alma materQ4220242?
Науковий ступінькандидат наук
Знання мовукраїнська і російська
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» орден Національного визволення

Костянтин Якович Сергійчук (5 лютого 1906(19060205), місто Київ — 22 березня 1971, місто Москва, Російська Федерація) — радянський діяч, народний комісар (міністр) зв'язку СРСР. Кандидат технічних наук (1953). Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині. У 1921 році закінчив залізничне училище, в 1926 році — електротехнічне відділення Київського залізничного електротехнікуму.

У 1925—1928 роках — електромеханік 4-ї ділянки зв'язку та електротехніки Південних залізниць у Сімферополі Кримської АРСР.

У 1930 році закінчив Київський енергетичний інститут (факультет слабких струмів).

У 1930—1934 роках — інженер, заступник начальника відділу зв'язку, начальник групи зв'язку 5-го експлуатаційного району, заступник начальника 12-ї дистанції сигналізації та зв'язку Південно-Західної залізниці в Одесі.

У 1934—1938 роках — начальник 1-ї дистанції сигналізації та зв'язку Південно-Західної залізниці в Києві.

З вересня 1938 року — аспірант Ленінградського інституту зв'язку. У 1938—1939 роках — асистент Ленінградського інституту зв'язку.

Член ВКП(б) з 1939 року.

З червня до серпня 1939 року — начальник Головної інспекції Народного комісаріату зв'язку СРСР.

У серпні 1939 — липні 1944 року — 1-й заступник народного комісара зв'язку СРСР.

20 липня 1944 — 30 березня 1948 року — народний комісар (з березня 1946 року — міністр) зв'язку СРСР.

У 1948—1953 роках — директор Науково-дослідного інституту кабельної промисловості Міністерства електропромисловості СРСР.

У 1953—1970 роках — 1-й заступник міністра зв'язку СРСР.

З грудня 1970 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 22 березня 1971 року в Москві, похований на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]