Мотовилов Микола Олександрович
| Мотовилов Микола Олександрович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 25 травня (6 червня) 1809 |
| Помер | 27 січня (8 лютого) 1879 (69 років) |
| Поховання | Нижньогородська область |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | письменник |
| Знання мов | російська |
Микола Олекса́ндрович Мотови́лов (рос. Николай Александрович Мотовилов; 25 травня 1809 — 27 січня 1879) — симбірський і арзамаський поміщик, співбесідник преподобного Серафима Саровського і його перший біограф, багаторічний опікун Серафимо-Дивеєвської обителі.
Життєпис
Народився в родині православних християн дворянського звання Олександра Івановича Мотовилова і Марії Олександрівни, у дівоцтві Дурасової.
З 9 серпня 1823 року по 1826 рік Микола Олександрович вчився в Імператорському Казанському університеті. Якийсь час Мотовилов у Казані, готуючись до вступу в університет, проходив навчання в пансіоні німця Лейтера, випускника Лейпцизького університету.
У віці 22-х років Микола Мотовилов був зцілений отцем Серафимом від важкої ревматичної хвороби з розслабленням всього тіла і відняттям ніг, що тривала три роки.
у своїй книзі «Записки Миколи Олександровича Мотовилова, служки Божої Матері і преподобного Серафима»[1] згадує деякі обставини канонічного прославлення святителя Митрофана. Зокрема він пише, що за його участю була переписана набіло і подана імператору повна служба святителю Митрофану, а також створений повний життєпис святителя. При цьому, посилаючись на слова митрополита Антонія, Микола Мотовилов звертає увагу, що у справі відкриття мощей і прославленні святителів Митрофана Воронізького і Тихона Задонського дуже допоміг Олексій Олександрович Павлов, чиновник при обер-прокурорі Священного Синоду, зять генерала Олексія Єрмолова.