Властелиця Георгій Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Георгій Антонович Властелиця
Народився 1862(1862)
Діяльність дипломат
Відомий завдяки Консул в Миколаєві
Alma mater МДУ

Георгій Антонович Властелиця (1862— 19??) — сербський дипломат. Сербський консул в Миколаєві (1894—1915).[1].Купець 2 гільдії, комерц-радник, гласний Миколаївської міської думи, голова Миколаївського міського кредитного товариства, член Обліково-позичкового комітету з торговельно-промислових кредитів, член Миколаївської першої міської розкладкової по промисловому податкові присутності, товариш голови Миколаївського біржового комітету[2], член Арбітражної комісії, член Облікового комітету Миколаївського відділення Російського для зовнішньої торгівлі банку.

Життєпис

Навчався на природничих факультетах Новоросійського та Київського університетів, а також пройшов повний курс медичного факультету Московського університету.

Він став власником фірми «Товариство Властелиця і Вулих», яка була представником «Миколаївського головного агентства Російського страхового товариства».

Завдяки медичній освіті обирався членом піклувальної ради Миколаївської міської лікарні. Був товаришем голови Миколаївського відділу Російського товариства охорони народного здоров'я, у засіданнях якого він неодноразово піднімав питання про гостру необхідність будівництва у Миколаєві водопроводу та каналізації. Був також редактором-видавцем газети[3]..

6 квітня 1894 року вийшов указ про призначення Георгія Властелиці сербським позаштатним віце-консулом у місті Миколаєві[4][5].

У 1909 році став членом Миколаївського яхт-клубу[6].

Під час будівництва нового театру в Миколаєві, був запідозрений у зловживаннях (нині в цій будівлі розташовані кінотеатр «Батьківщина» і Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека)[7]. Приїзд до Миколаєва судового слідчого з особливо важливих справ А. Я. Головківського став повною несподіванкою. 6 квітня 1912 року Георгій Властеліца був узятий під варту. Арешту зазнали не тільки організатори нового театру, а й співробітники банку, члени його правління. Півднем покотилися хвилі скандалу, який назвали «панорамою в Панамі». Як голова Біржового комітету та Арбітражної комісії, був притягнутий разом зі своїм заступником Віктором Боссаліні до суду й особливою присутністю судової палати від 14 квітня 1915 року був засуджений до ув'язнення терміном на 4 роки.

Притихлий ненадовго скандал отримав продовження в 1916 році. Подані на перегляд документи були прийняті. Прокурор, який розглядав справу, знайшов чимало слабких слідчих доказів. У вересні Херсонський окружний суд ухвалив: Г. А. Властеліцу звільнити, він не винен.

Уже в лютому 1917 року його випустили на свободу. Подальша доля невідома[8].

Сім'я

  • Батько — Антон Іванович Властелиця, австрійський підданий, у 1883 році зарахований до миколаївських купців.

Див. також

Примітки

  1. НА МАТЕРІАЛАХ АВСТРІЙСЬКИХ ПРЕДСТАВНИЦТВНА ПІВДНІ УКРАЇНИ
  2. Створення торгових бірж на півдні України та їх роль в українському експорті кінця ХІХ — початку ХХ ст.
  3. КОНСУЛИ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН У МИКОЛАЄВІ (ДРУГА ПОЛОВИНА XIX — ПОЧАТОК ХХ ст.)
  4. ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ КОНСУЛЬСЬКИХ УСТАНОВ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ (кінець XVIII — початок ХХ ст)
  5. МІЖНАРОДНІ ЗВ'ЯЗКИ УКРАЇНИ: НАУКОВІ ПОШУКИ І ЗНАХІДКИ
  6. Приблизно в цей же період членами яхт
  7. Светлана Бойчук (25.03.2018). Трудная судьба Красного дома. Южная правда. Процитовано 28.09.2018.
  8. Трудная судьба Красного дома. ЮЖНАЯ ПРАВДА.

Література

  • Сказка про властелицу / Ю. Любаров // Вечерний Николаев. — 2015. — N 5[1]
  1. Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека