Скворцов Костянтин Іванович
| Скворцов Костянтин Іванович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 18 (30) травня 1821 Київ, Російська імперія | |||
| Помер | 30 вересня (12 жовтня) 1876 (55 років) Київ, Російська імперія | |||
| Громадянство |  Російська імперія | |||
| Діяльність | письменник, церковний діяч | |||
| Сфера роботи | православне богослов’я[1] і Патристика[1] | |||
| Alma mater | Київська духовна семінарія | |||
| Нагороди |  | |||
|
| ||||
Костянти́н Іва́нович Скворцо́в (* 18 (30) травня 1821 — † 30 вересня (12 жовтня) 1876, Київ) — письменнник та церковний мислитель і діяч часів Російської імперії.
З життєпису
Його батько, Іван Скворцов, був протоієреєм Києво-Софійського кафедрального собору.
Закінчив навчання в Київській духовній академії, залишився там викладачем патрології.
Заслужений ординарний професор Київської духовної академії, дійсний статський радник.
1875 року нагороджений орденом св. Володимира 3 ступеня.
Серед його праць:
- 1862 — «Про книги Сивілл»,
- 1863 — «Філософія святих отців та учителів церкви»,
- 1863 — «Святий апостол Варнава»,
- 1865 — «Вчення Григорія Нісського про достоїнство природи людської» («Праці Київської Духовної Академії»),
- 1866 — «Святий Іустин»,
- 1870 — «Блаженний Августин як психолог»,
- 1871 — «Дослідження питання щодо автора творів, відомих під іменем Діонісія Ареопагіта»,
- 1876 — «Життя Ісуса Христа по Євангеліях та народних переказах»,