Київська духовна академія і семінарія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Київська духовна академія і семінарія
КДАіС
Kiev seminary.jpg
?координати:
Тип вищий богословський навчальний заклад
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування м. Київ, вул. Лаврська, 15
Засновано 1615
Ректор професор Сильвестр (Стойчев)
Приналежність МПвУ
Випускники Категорія:Випускники Київської духовної семінарії
Сайт офіційний сайт
CMNS: Київська духовна академія і семінарія у Вікісховищі

Київська духовна академія — вищий богословський навчальний заклад, що контролюється Московським патріархатом в Україні[1][2] та готує священнослужителів, викладачів богословських навчальних закладів, церковних вчених.

Академія готує фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня: кандидат богослов'я, магістр богослов'я. Ректор — Сильвестр Стойчев, єпископ Білогородський, вікарій МПвУ.

Історія[ред. | ред. код]

Була заснована у зв'язку з виданням нового Статуту духовних шкіл Московської православної церкви від 1808 року, що передбачала триступеневу систему навчання. Києво-Могилянська академія була перетворена відповідно до цього статуту в 1817—1819 роках. Київська духовна семінарія, оснащена новим викладацьким корпусом переважно із випускників Санкт-Петербурзької духовної академії, розпочала свою роботу 27 жовтня 1817 року.

28 вересня 1819 року семінарію було переведено до будівлі, що знаходилася на березі Дніпра раніше відоме під назвою «бурси». У 1832 була знову переміщена в будівлі колишнього домініканського, потім грецького Петропавлівського монастиря[3].

У роки Перших визвольних змагань семінарія припинила своє існування.

У 1945 році Рада Міністрів СCСР дала свою згоду на відкриття в Києві пастирсько-богословських курсів. 1946 року розпочався процес перетворення курсів у духовні семінарії, і Київська духовна семінарія була урочисто відкрита 18 лютого 1947 року.

Спочатку Київська семінарія розташовувалася в Михайлівському монастирі. У 1949 році ця обитель була закрита, і духовна школа змушена була переселитися в стилобат Андріївської церкви — місце, яке мало підходить для навчального закладу.

1959 року республіканські органи влади розпочали негласну підготовку до закриття Київської семінарії. 4 травня 1960 року на зустрічі з патріархом Олексієм голова Ради у справах Московської Православної Церкви В. О. Куроєдов[ru] зажадав ліквідувати Київську семінарію. Патріарх був змушений піти на це і 8 червня того ж року Навчальний комітет при Священному Синоді МПЦ[ru] ухвалив рішення про закриття семінарії. Студенти були переведені в Одеську духовну семінарію.

Від 1989 року було отримано дозвіл влади на відродження Київської духовної семінарії. Спочатку семінарія розмістилася у 53-му корпусі Києво-Печерської лаври.

Навесні 1990 року в розпорядження МПвУ було передано кілька корпусів колишнього Гостинного двору Лаври, у тому числі 63 та 64, які було вирішено використати для потреб семінарії.

У 1992 році було вирішено відновити і академію, після чого семінарія у багатьох питаннях виявилася здвоєною з вищою навчальною установою. У них був спільний ректор, спільний храм, спільний актовий день і т.д.

У 2007—2008 навчальному році було розпочато реформу освітньої системи, згідно з якою термін навчання у семінарії було збільшено до п'яти років. У рамках проведення реформи в семінарії було підвищено рівень викладання давніх та нових мов, а також запроваджено нові навчальні дисципліни.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Євстратій Зоря (30 вересня 2016). Чому цю церкву треба називати московською (ДОКУМЕНТ) (укр.). www.glavcom.ua. Главком. Процитовано 21 квітня 2023. 
  2. Євстратій Зоря (14 січня 2023). Крізь погляд Медведчука зирив Сатана... (укр.). www.espreso.tv. Еспресо TV. Процитовано 21 квітня 2023. 
  3. Кивлицький Є. О. Киево-Петропавловский монастырь // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XV. — С. 253. (рос. дореф.)

Посилання[ред. | ред. код]