Нижнє Асаново

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Нижнє Асаново
рос. Нижнее Асаново
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Удмуртія
Муніципальний район Алнаський район
Поселення Асановське сільське поселення
Код ЗКАТУ: 94 202 830 001
Код ЗКТМО: 94602430101
Основні дані
Населення 732 особи (2012)
Поштові індекси 427885
Телефонний код +7 34150
Географічні координати: 56°05′09″ пн. ш. 52°30′18″ сх. д. / 56.085833333360774589° пн. ш. 52.50500000002777767° сх. д. / 56.085833333360774589; 52.50500000002777767Координати: 56°05′09″ пн. ш. 52°30′18″ сх. д. / 56.085833333360774589° пн. ш. 52.50500000002777767° сх. д. / 56.085833333360774589; 52.50500000002777767
Мапа
Нижнє Асаново (Росія)
Нижнє Асаново
Нижнє Асаново

Нижнє Асаново (Удмуртія)
Нижнє Асаново
Нижнє Асаново

Мапа

Нижнє Аса́ново (рос. Нижнее Асаново) — село у складі Алнаського району Удмуртії, Росія. Адміністративний центр Асановського сільського поселення.

Населення

Населення — 732 особи (2012[1]; 740 в 2010[2], 758 у 2002[3] (373 особи у селі Нижнє Асаново, 385 осіб у присілку Верхнє Асаново)).

Національний склад станом на 2002 рік: удмурти — 87 % у селі Нижнє Асаново, 96 % у присілку Верхнє Асаново.

Історія

В 1796 році в Єлабузькові повіті Вятської губернії була утворена Асановська волость з центром у селі Верхнє Асаново. Пізніше волосний центр переноситься в село Алнаші і називається Алнаська. За даними ревізії 1859 року в селі Мала Шудья (стара назва села Нижнє Асаново) проживало 253 особи в 39 дворах, працював млин. В цей же час в селі Верхнє Асаново проживало 347 осіб в 54 дворах, також працював млин. В 1878 році в селі Нижнє Асаново відкрилась дерев'яна Христоріздвяна церква, але вона згоріла в 1890 році. В 1893 році починається будівництво кам'яного храму, який був закінчений в 1899 році. В 1937 році згідно з постановою президії ЦВК Удмуртської АРСР церква закривається.

2004 року постановою уряду Удмуртії село Верхнє Асаново було приєднане до Нижнього[4].

Вулиці[5]

  • вулиці — Гагаріна, Джерельна, Зарічна, Крилова, Курченко, Мельникова, Молодіжна, Радянська
  • провулки — Лісовий, Садовий

Примітки

  1. Численность постоянного населения Удмуртии на 1 января 2012 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  2. Всероссийская перепись населения 2010 года: Удмуртская Республика — краєзнавчий портал «Родная Вятка» (рос.)
  3. База данных "Этно-языковой состав населённых пунктов России" — проєкт «Lingvarium» (рос.) [Архівовано з першоджерела 22 липня 2014.]
  4. http://udm.ntvpkedr.ru/zip/000/000163.zip[недоступне посилання з квітня 2019]
  5. Поштові індекси

Посилання