Пить-Ях
| місто Пить-Ях | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| рос. Пыть-Ях | |||||
| |||||
| |||||
| Країна |  Росія
| ||||
| Суб'єкт Російської Федерації | Ханти-Мансійський автономний округ | ||||
| Муніципальний район | Пить-Яхський міський округ | ||||
| Код ЗКАТУ: | 71185000000 | ||||
| Код ЗКТМО: | 71885000001 | ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 40294 особи (2018[1]) | ||||
| Площа | 80,4 км² | ||||
| Поштовий індекс | 628380–628387 | ||||
| Телефонний код | +7 3463 | ||||
| Географічні координати: | 60°45′1e-07″ пн. ш. 72°47′9.8816520019318e-08″ сх. д. / 60.750000000028° пн. ш. 72.7833333333608° сх. д. | ||||
| Вебсторінка | adm.gov86.org | ||||
| Мапа | |||||
  Пить-Ях  Пить-Ях | |||||
|
| |||||
|
| |||||
Пить-Ях (рос. Пыть-Ях) — місто у складі Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області, Росія. Адміністративний центр та єдиний населений пункт Пить-Яхського міського округу.
Населення — 40294 особи (2018, 41488 у 2010[2], 41813 у 2002[3]).
Етимологія
Пить-Ях — хантийське слово на сургутському (юганському) діалекті. Ях — люди, громада, спільнота, поселення. Слово Ях може мати також значення «річка». У ненецькій мові «річка» звучить як «яха». Слово «пить» має двозначне значення у народностей, які проживали ближче до даної місцевості: 1) по етимологічному словнику І. П. Фролова «пить» означає «шлях»; 2) хантийське значення слова «пить» — «лігво».
З перерахованих вище словотворчих частин виводиться доцільне значення, у якому «Пить-Ях» розкривається як «річковий шлях».
Історія
На початку XX століття по праву сторону річки Великий Балик недалеко від річки Питьях стояли юрти Очимкіних. Займалися вони промислом білки по обох берегах Великого Балика. Навесні "рибу промишляють в Долматкіному полу… Взимку рибу промишляють по річці Пить-Ях коцами і добувають до 6 пудів щуки "[4].
До речі, дослідники зараховують до роду Очимкіних і хантийського князя Тонью, який вважається міфічної особистістю і згадується в переказах і легендах[5].
1965 року відкрито Мамонтовське родовище нафти. 1 січня 1968 року а на березі річки Великий Балик була заснована Мамонтовська контора буріння. З 1970 року почалася розробка Мамонтовського родовища. Це родовище вважалося другим після Самотлора за запасами нафти в Західному Сибіру. 1970 року селище представляло собою хаотичне скупчення бараків і вагончиків з численними дерев'яними містками і містками через болота, що оточували Мамонтово. Але і в цих умовах нафтовики з Тюмені, Куйбишева, Казані та Уфи жили й добували нафту.
2 березня 1980 році будівництво селищ Мамонтово і Пить-Ях очолило нафтогазовидобувне підприємство НГВУ Мамонтовнефть, яким керував легендарний нафтовик Нурієв Борис Ісаєвич. Безпосередньо саме будівництво очолив заступник. начальника по кап. будівництва НГВУ Мамонтовнефть Вашкевич Олег Олександрович, який зумів в умовах півночі і радянської системи забезпечити місто як робочою силою, так і будівельними матеріалами. Великий десант будівельників прибув з Магнітогорська. Саме Магнітка становила кістяк СУ-79, який проводив будівельні роботи. Всього прибуло близько 10 тис. чоловік. Чималу допомогу надавав керівник ПО Юганскнефтегаз Кузоваткін Роман Іванович.
У березні 1982 року селища Мамонтово, Пить-Ях і Південний Балик були об'єднані в одне селище міського типу — Пить-Ях.
Примітки
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 25 липня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Численность населения России, субъеков Российской Федерации в составе федеральных округов, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - районных центров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более человек — Всеросійський перепис населення 2002 року (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 лютого 2012.]
- ↑ Дунін-Горкавіч А. А. Тбіліський Північ. т. 2 Географічне і статистико-економічний опис країни по окремих географічних районах. Тобольськ. Губернська друкарня, 1910.
- ↑ Ділова преса
Джерела
Посилання
|
Це незавершена стаття з географії Ханти-Мансійського автономного округу — Югри. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |