Сиворакша рожевовола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 05:29, 14 лютого 2022, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Перекладено дати в примітках з англійської на українську)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сиворакша рожевовола

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сиворакшоподібні (Coraciiformes)
Родина: Сиворакшові (Coraciidae)
Рід: Сиворакша (Coracias)
Вид: Сиворакша рожевовола
Coracias caudatus
Linnaeus, 1766
Мапа поширення виду
Мапа поширення виду
Синоніми
* Coracias caudata Linnaeus, 1766 (lapsus)
Посилання
Вікісховище: Coracias caudatus
Віківиди: Coracias caudatus
ITIS: 692687
МСОП: 22682874
NCBI: 56292

Сивора́кша рожевовола[2] (Coracias caudatus) — вид сиворакшоподібних птахів родини сиворакшових (Coraciidae).

Поширення

Вид поширений в Південній та Східній Африці. Бродяжні птахи спостерігалися також в Ємені та Омані.

Опис

Птахи завдовжки 36—38 см, розмах крил 50—58 см.[3] Спина та крила коричневі. Нижня сторона крил яскраво-синя. Голова і потилиця зелені, навколо наддзьобка і над очима проходить біла смуга. Груди фіолетові, черево блакитне. Лице та горло червоні. Хвіст виїмчастий.

Спосіб життя

Живе у саванах. Трапляється поодинці або парами. Часто сидить на верхівках дерев та чагарників, звідки полює на комах, ящірок, скорпіонів, слимаків, дрібних птахів і гризунів. Гнізда облаштовує в дуплах дерев, термітниках, покинутих будинках. У гнізді 2—4 яйця. Насиджують обидва партнери по черзі. Інкубація триває 22—24 дні. Пташенята залишають гніздо через 19 днів після вилуплення.

Примітки

  1. BirdLife International (2016). Coracias caudatus. Т. 2016. с. e.T22682874A92966607. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T22682874A92966607.en. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Lilac-Breasted Roller (Coracias caudata). Lilac-breasted Roller. SA-Venues.com. 2014. Процитовано 14 жовтня 2015.

Посилання