Юренко Олесь
| Юренко Олесь | |
|---|---|
| Народився | 23 квітня 1912 Миколаїв, Російська імперія |
| Помер | 21 квітня 1990 року Місто Полтава, Україна |
| Поховання | Місто Полтава, Україна |
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} Українська РСР СРСР |
| Діяльність | поет, журналіст |
| Заклад | Мануйлівський літературно-меморіальний музей Максима Горького і Миргородський літературно-меморіальний музей Давида Ґурамішвілі |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Членство | Спілка радянських письменників України |
| Посада | директор музеюd |
| Партія | КПРС |
Юренко Олесь Степанович (* 23 квітня 1912, Миколаїв — †1990, Полтава) — український поет та прозаїк, член СПУ з 1949.
У 1932 році закінчив Полтавський індустріальний технікум. Першу повість — «Стокозове поле» — про Голодомор опублікував у 1933 році, коли працював секретарем редакції «Розгорнутим фронтом». В цей час познайомився з молодим Олесем Гончаром — майбутнім письменником.
З 1941 по 1945 — на радянсько-німецькому фронті.
Після другої світової війни очолював літературне об'єднання «Ворскла», що виросло з літературного гуртка, утвореного при газеті «Зоря Полтавщини» у 1947 році. З 1958 до 1966 рр. — відповідальний секретар Полтавської філії Спілки письменників України.
Один з організаторів та перший директор музею Давида Гурамішвілі в Миргороді.
Його перу належать збірки поезій «Полтавське літо» (1953), «В тополинім краю» (1959), «Неспокійні стежки» (1961), збірка оповідань «Ганнуся» (1965) та ін.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Килимник Олег Володимирович, Писатели Советской Украины // Київ: «Радянський письменник», — 1970.(рос.)