Безорудько Віктор Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:42, 15 травня 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кириличні літери)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Безорудько Віктор Григорович
Псевдонім Віктор Толстоєвський
Народився 15 лютого 1913(1913-02-15)
Хомутець
Помер 10 липня 1985(1985-07-10) (72 роки)
Лубни
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність письменник
Сфера роботи літературна діяльністьd[1] і humorous literatured[1]
Мова творів українська
Роки активності 19331975
Magnum opus Три мушкетери з Сухих Млинців, (1969)
Членство Національна спілка письменників України

Ві́́ктор Григо́рович Безору́дько (*15 лютого 1913, село Хомутець (нині Миргородський район Полтавської області) — 10 липня 1985, Лубни), український письменник (псевдонім Віктор Толстоєвський). З 1958 року — член спілки письменників УРСР.

Життєпис

Народився в робітничій сім'ї, з 1923 року родина проживала в Лубнах, там Безорудько закінчив «семирічку», працював в «літейці» заводу «Комсомолець». В 1929—1931 роках навчався в Харківському поліграфічному інституті.

Жив у Лубнах, з 1933 по 1957 рік працював у районній газеті «Червона Лубенщина».

1955 року його оповідання надруковане в обласній газеті «Зоря Полтавщини».

В 1956 році його твори вже друкують «Перець» та «Крокодил». Автор гумористичних оповідань:

  • «Онопрій Мінімум» (1957) — перша збірка, гуморесок,
  • «Феномен» (1959),
  • «Гуморески» (1961),
  • «Перше побачення» — кіноповість (1962),
  • «Солом'яний капелюх» (1964),
  • «Рятуйся, хто може!» (1964),
  • «Три мушкетери з Сухих Млинців» (1965),
  • сатирично-фантастичного роману «Нейтрино залишається в серці» (1968),
  • «Привид Чорного острова» (1975),
  • повісті «Ти мене любиш, Яшо?» (1972),
  • «Покажіть Тимошеві Венеру» (1983).

Співавтор сценарію (разом з Петром Лубенським) художнього фільму «Перший парубок» — 1958 року відзнятий — за даними радянського кінопрокату, фільм переглянуло тринадцять мільйонів глядачів.

Його твори перекладалися на білоруську, болгарську, литовську, російську, сербську та хорватську мови.

В журналі «Перець» № 3 за 1983 р. розміщено дружній шарж А. Арутюнянца, присвячений 70-річчю письменника.[2]

Примітки

  1. а б Czech National Authority Database
  2. Журнал перець 1983 03. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 15 квітня 2021.

Витоки

Посилання