Коваленко Віктор Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Коваленко
Віктор Володимирович Коваленко
Загальна інформація
Прізвиська Кремінь, medal-maker (людина, яка робить медалі)[1]
Національність українці
Громадянство СРСР СРСР→Україна Україна, Австралія Австралія
Народження 5 серпня 1950(1950-08-05) (73 роки)
Дніпропетровськ
Alma mater Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського
Спорт
Вид спорту вітрильний спорт
Тренери Шелковников Олександр Сергійович
Участь і здобутки
Тренує Євген Браславець, Ігор Матвієнко, Натан Вілмот, Малкольм Пейдж, Ілайз Речічі, Тесса Паркінсон, Метью Белчер, Том Кінг, Майкл Тернбулл
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коваленко.

Віктор Володимирович Коваленко (5 серпня 1950, Дніпропетровськ) — український радянський яхтсмен та тренер, пізніше український та австралійський тренер із вітрильного спорту. На пострадянському просторі Віктора Коваленка називають «Кремінь», а в англомовних країнах — «medal-maker» (людина, яка робить медалі)[1], оскільки лише у складі збірної Австралії, за підрахунками Російської спілки вітрильного спорту, його вихованці здобули на Олімпійських іграх 12 комплектів нагород різного ґатунку.[2]

Біографія

Віктор Коваленко народився 5 серпня 1950 року в Дніпропетровську. З 12 років він розпочав займатися вітрильним спортом, тренувався у Олександра Шелковникова. Із 1973 року Віктор Коваленко був членом збірної команди СРСР у класах яхт «Летючий голландець» і «Дракон». Разом із Валерієм Майданом у 1974 році Коваленко виграв чемпіонат СРСР у класі яхт «Летючий голландець». Проте вже в цьому році тимчасово припнив виступи у спорті, щоб закінчити навчання у Миколаївському педагогічному інституті. Після завершення навчання Віктор Коваленко перейшов у клас яхт «470», в якому став чемпіоном СРСР разом із Михайлом Кудрявцевим. Проте пізніше збірна СРСР, в якій виступав Коваленко, була розформована у зв'язку із бойкотом СРСР Олімпійських ігор 1984 року в Лос-Анджелесі, після чого Віктор Коваленко остаточно перейшов на тренерську роботу.

Тренерська кар'єра

У 1983 стало відомо, що на Олімпійських іграх 1988 року в програмі змагань з вітрильного спорту вперше будуть змагатися жінки у класі яхт «470». Тренувати жіночу команду доручили ще малодосвідченому тренеру Віктору Коваленку. Хоча в успіх новосформованої команди мало хто вірив, проте у 1988 році команда у складі Лариси Москаленко та Ірини Чуніховської здобула бронзову медаль Олімпійських ігор.

Після розпаду Радянського Союзу Віктор Коваленко став тренером чоловічої та жіночої збірної України з вітрильного спорту в класі яхт «470». Грошей на розвиток вітрильного спорту виділялось дуже мало, тому тренерський штаб збірної вирішив зробити ставку саме на клас «470», для чого в Німеччині закупили дві яхти вартістю по 15 тисяч доларів кожна, та проведено забезпечення підготовки спортсменів.[3] Результатом цілеспрямованої підготовки став виграш золотих медалей у цьому класі чоловічим екіпажем у складі Євгена Браславця та Ігора Матвієнка, жіночий екіпаж у складі Руслани Таран і Олени Пахольчик здобув бронзові медалі. За цей успіх Віктору Коваленку присвоєно почесне звання Заслуженого тренера України.[4] У 1997 гоці Віктора Коваленка обрали Віце-Президентом Федерації вітрильного спорту України.[5]

Проте після 1997 року підтримка з боку держави вітрильного спорту значно зменшилась. У цей час Віктор Коваленко отримав пропозицію від федерації вітрильного спорту Австралії з пропозицією очолити збірну країни з вітрильного спорту. Тренер вирішив прийняти цю пропозицію, пізніше він також запросив на роботу до Австралії Євгена Браславця.[3] Незважаючи на переїзд до Австралії, Коваленко обирався Віце-Президентом Федерації вітрильного спорту України на період у 1998—2001 роках, та входив до тренерської ради Федерації вітрильного споту України.[6]

Як головний тренер австралійської збірної Віктор Коваленко дебютував на літніх Олімпійських іграх 2000 року, які проходили в австралійському Сіднеї. На домашніх змаганнях обидва австралійські екіпажі в класі «470» — чоловічий у складі Тома Кінга і Майкла Тернбулла, та жіночий у складі Дженні Армстронг і Белінди Стовелл — здобули золоті медалі. Щоправда, на наступних іграх у 2004 році австралійські вітрильники не зуміли здобути нагород. Але вже на Олімпійських іграх 2008 року знову як чоловічий екіпаж у складі Натана Вілмота і Малкольма Пейджа, так і жіночий екіпаж у складі Ілайз Речічі і Тесси Паркінсон, здобули золоті медалі. На Олімпійських іграх 2012 року золоті медалі здобув чоловічий екіпаж у складі Метью Белчера і Малкольм Пейдж.

Віктор Коваленко прийняв рішення, що Олімпійські ігри 2016 року стануть для нього останніми в біографії.[1] Його підопічні Метью Белчер та Вільям Раян здобули на Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро срібні медалі. Таким чином, підопічні Коваленка здобули на Олімпійських іграх 6 золотих, 1 срібну та 2 бронзові нагороди. Після олімпіади 2016 Коваленко розпочав підготовку підопічних до олімпіади в Токіо-2020.

Наразі в різних кутках світу тривають зйомки фільму про Коваленка за однойменною біографічною книгою Роджера Во про нього «Той, що продукує медалі: життя Віктора Коваленка»[7][8][9].

Нагороди і титули

Біографія

Віктор Коваленко одружений, із дружиною познайомився у 1978 році, за професією дружина Коваленка — шкільна вчителька. У подружжя є син, який працює в будівельній фірмі, внук та внучка.

У культурі

В Австралії в 2017 році видана книга «The Medal Maker: A Biography of Victor Kovalenko», в якій описується біографія українського тренера, який працює в Австралії.

В Україні на 2018—2020 роки заплановано зняти документальний фільм про Віктора Коваленка «Кремінь» за участю кінематографістів Австралії, Китаю та Швейцарії.[11]

Примітки

  1. ↑ а б в Парусный спорт Украины. Казнить нельзя помиловать. (рос.)
  2. ↑ Шайдуко: у нас хороший потенциал среди юниоров (рос.)
  3. ↑ а б Скільки футів під кілем в українського яхтингу?
  4. ↑ Дніпропетровські спортсмени на ОІ
  5. ↑ Протокол надзвичайного віча Української вітрильницької спілки
  6. ↑ Протокол засідання позачергової Ради Федерації вітрильного спорту України, м. Київ, 15 травня 1998 року.
  7. ↑ Roger Vaughan
  8. ↑ Launch of ‘The Medal Maker’ - The story of Victor Kovalenko
  9. ↑ FILM ABOUT VICTOR KOVALENKO - THE MEDAL MAKER
  10. ↑ Victor Kovalenko Honoured With An Order Of Australia Medal.
  11. ↑ Кіно за бюджетні гроші: Анна Ярославна, Довбуш і Голодомор

Література

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Коваленко_Віктор_Володимирович&oldid=34505956