Піскун Валентина Миколаївна

Піскун Валентина Миколаївна
Народилася	31 березня 1957(1957-03-31) (67 років) Батурин
Національність	українка
Діяльність	історик
Галузь	історія
Alma mater	Київський державний університет імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь	доктор історичних наук

Піскун Валентина Миколаївна (нар. 31 березня 1957(19570331), Батурин Бахмацький район Чернігівської області) — дослідниця питань охорони та використання культурної спадщини в Україні, української еміграції 20-х рр. ХХ ст.

Біографія

У 1974–1975 працювала у Батуринському будинку піонерів та школярів. В 1975 році вступила на історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Свою кар'єру розпочало в 1981 році в Сумському державному педагогічному інституті імені Макаренка де пропрацювала до 1992 року. З 1992 — молодий науковий співробітник згодом завідувач сектором, а з 2000 заступник директора Центру українознавства Київського національного університету. В 1995 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Проблеми охорони та використання культурної спадщини в Україні (сер. 70 — поч. 90 — х рр. ХХ ст.)» під керівництвом доктора історичних наук, професора Є.М. Скляренка в Інституті історії України НАН України. У 2007 році в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка захистила докторську дисертацію з теми: «Українська політична еміграція 20-х років ХХ ст.» Авторка понад 170 наукових праць.

Науковий доробок

• Зміновіхівство як засіб формування більшовицько-радянського типу людини // Антропоцентризм і віталізм: сучасний синтез. — Луцьк, 2000 (у співавт.). * Симон Петлюра: відхід і повернення // Українознавство — 2001. — К., 2000. — С. 154–157.

Найбільша його любов — українська історія (до 70-річччя Любомира Винара) // Українознавство — 2002. — К., 2001.

• Українська національна ідея в контексті візії «і де я ?»//Українознавство — 2002. — К., 2001. — С. 234–237.
• Більшовицький уряд УСРР у боротьбі з українською політичною еміграцією в Польщі (поч. 20-х рр. ХХ ст.): загальні тенденції // Україна і Поль-

ща — стратегічне партнерство на зламі тисячоліть. Історія, Сьогодення, Майбутня перспектива. — Ч. І. — К., 2001.

• Повернення Михайла Грушевського в Україну як зваба більшовизмом і надія на дії // Михайло Грушевський — науковець і політик у контексті сучасності.—К., 2002.
• Степан Рудницький: між наукою й політикою // Україна просторова в концепційному окресленні СтепанаРудницького. Моноґрафія. — К., 2003. — С. 24–32 (у співавт.).
• До питання про формування ідеологічної бази української політичної еміграції 20-х років ХХ ст.: особистості, чинники // Історія української науки на межі тисячоліть. Вип. 14. — К., 2004.
• Діяльність українських політичних емігрантів у міжнародних громадських організаціях //Вісник Київського національного ун-ту імені Тараса Шевченка.

Українознавство. — 2004. — № 8.

• Формування світоглядно-правових засад понять «громадянство» і «Батьківщина» в українського соціуму (рефлексії Української революції 1917–1921 рр.)// Український соціум. — К., 2005. Та багато інших.

Джерела

Українські історики. Біобібліографічний довідник. — Випуск 3.Серія «Українські історики». — Київ: Інститут історії України НАН України, 2010.— 220—222 С.