Піскун Валентина Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Піскун Валентина Миколаївна
Народилася 31 березня 1957(1957-03-31) (60 років)
Батурин
Національність українка
Alma mater Київський державний університет імені Тараса Шевченка


Піскун Валентина Миколаївна (нар. 31 березня 1957(19570331), Батурин Бахмацький район Чернігівської області) — дослідниця питань охорони та використання культурної спадщини в Україні, української еміграції 20-х рр. ХХ ст.

Біографія[ред.ред. код]

У 1974–1975 працювала у Батуринському будинку піонерів та школярів. В 1975 році вступила на історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Свою карєру розпочало в 1981 році в Сумському державному педагогічному інституті імені Макаренка де пропрацювала до 1992 року. З 1992 — молодий науковий співробітник згодом завідувач сектором, а з 2000 заступник директора Центру українознавства Київського національного університету. В 1995 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Проблеми охорони та використання культурної спадщини в Україні (сер. 70 — поч. 90 — х рр. ХХ ст.)» під керівництвом доктора історичних наук, професора Є.М. Скляренка в Інституті історії України НАН України. У 2007 році в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка захистила докторську дисертацію з теми: «Українська політична еміграція 20-х років ХХ ст.» Авторка понад 170 наукових праць.

Науковий доробок[ред.ред. код]

  • Зміновіхівство як засіб формування більшовицько-радянського типу людини // Антропоцентризм і віталізм: сучасний синтез. — Луцьк, 2000 (у співавт.). * Симон Петлюра: відхід і повернення // Українознавство — 2001. — К., 2000. — С. 154–157.

Найбільша його любов — українська історія (до 70-річччя Любомира Винара) // Українознавство — 2002. — К., 2001.

  • Українська національна ідея в контексті візії «і де я ?»//Українознавство — 2002. — К., 2001. — С. 234–237.
  • Більшовицький уряд УСРР у боротьбі з українською політичною еміграцією в Польщі (поч. 20-х рр. ХХ ст.): загальні тенденції // Україна і Поль-

ща — стратегічне партнерство на зламі тисячоліть. Історія, Сьогодення, Майбутня перспектива. — Ч. І. — К., 2001.

  • Повернення Михайла Грушевського в Україну як зваба більшовизмом і надія на дії // Михайло Грушевський — науковець і політик у контексті сучасності.—К., 2002.
  • Степан Рудницький: між наукою й політикою // Україна просторова в концепційному окресленні СтепанаРудницького. Моноґрафія. — К., 2003. — С. 24–32 (у співавт.).
  • До питання про формування ідеологічної бази української політичної еміграції 20-х років ХХ ст.: особистості, чинники // Історія української науки на межі тисячоліть. Вип. 14. — К., 2004.
  • Діяльність українських політичних емігрантів у міжнародних громадських організаціях //Вісник Київського національного ун-ту імені Тараса Шевченка.

Українознавство. — 2004. — № 8.

  • Формування світоглядно-правових засад понять «громадянство» і «Батьківщина» в українського соціуму (рефлексії Української революції 1917–1921 рр.)// Український соціум. — К., 2005. Та багато інших.

Джерела[ред.ред. код]

Українські історики. Біобібліографічний довідник. — Випуск 3.Серія «Українські історики». — Київ: Інститут історії України НАН України, 2010.— 220—222 С.


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.