Татевський університет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Татевський університет
39°22′48″ пн. ш. 46°15′00″ сх. д. / 39.38016667002777638° пн. ш. 46.2501666700277738187° сх. д. / 39.38016667002777638; 46.2501666700277738187Координати: 39°22′48″ пн. ш. 46°15′00″ сх. д. / 39.38016667002777638° пн. ш. 46.2501666700277738187° сх. д. / 39.38016667002777638; 46.2501666700277738187
Тип навчальний заклад і пам'ятник
Країна  Вірменія
Засновано 1373
Студентів 500
Мапа

Татевський університет — найбільший середньовічний університет у Вірменії[1], заснований в 1373 році Ованесом Воротнеці в Татевському монастирі.[2]

Екскурс

Справжнім періодом розквіту і слави Татевського монастиря можна вважати ті часи, коли в обителі діяв найбільший в середньовічній Вірменії університет. Він був заснований в кінці XIV столітті, і протягом півстоліття залишався єдиним дієвим університетом Східної Вірменії. В університеті було три факультети: філософсько-богословський, каліграфії та мініатюри, музики. Тут викладали філософію, теологію, граматику, фізику, математику і астрономію, каліграфію, рідну мову, літературу, історію та архітектуру, навчали мистецтва мініатюри і стінного розпису, основ живопису і техніки оформлення книг. Університет готував сановників, богословів, педагогів та фахівців з переписування манускриптів. Навчання тривало 7—8 років. У Татеві, крім 500 ченців, жили також філософи, музиканти, письменники і художники. Розквіт університету пов'язаний з діяльністю ректорів Ованеса Воротнеці (1315—1388) і Григора Татеваці (1346—1410). Засновник Татевского університету, Ованес Воротнеці викладав у Гладзорському університеті. Перебравшись в Татев, він удосконалив навчальну програму, регламентував процес прийому студентів і кваліфікації викладачів. Одним з найбільш блискучих його студентів був Григор Татеваці, який після смерті наставника прийняв естафету і підняв університет на новий рівень, перетворивши його у всевірменський науково-культурний та духовний центр.

Татевський університет проіснував до 1435 року, коли кіннота Шахруха, молодшого сина і наступника Тимура, спалила обитель.

Відомі представники

Примітки

  1. Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  2. Agop J. Hacikyan, Gabriel Basmajian, Edward S. Franchuk. {{{Заголовок}}}. — P. 652. — ISBN 978-0814330234.

Посилання