Passerella dell'Isolotto
| Passerella dell'Isolotto | |
|---|---|
 перехідний міст | |
| 43°46′48″ пн. ш. 11°13′05″ сх. д. / 43.78000000002777625° пн. ш. 11.218200000027778174° сх. д.Координати: 43°46′48″ пн. ш. 11°13′05″ сх. д. / 43.78000000002777625° пн. ш. 11.218200000027778174° сх. д. | |
| Офіційна назва | Passerella dell'Isolotto |
| Країна |
 Італія |
| Розташування |
Флоренція Італія |
| Галузь застосування | пішохідний |
| Перетинає | Арно |
| Тип конструкції | бетонний однопролітний міст |
| Матеріал | бетон |
| Загальна довжина | 100 м |
| Ширина | 3,5 м |
| Відкрито | 1962 за проєктом Карло Дамеріні і Вітторіо Скалессе |
  Passerella dell'Isolotto Passerella dell'Isolotto (Італія) | |
 | |
Passerella dell'Isolotto (Пассерелла дель Ізолотто) — пішохідний міст через річку Арно у Флоренції, який з’єднує площу Джона Кеннеді біля популярного серед мешканців і гостей міста парку Кашине з набережною Лунгарно дей Піоппі.
Історія мосту
Міст був побудований в 1962 році для забезпечення потоку пішоходів до парку Кашине з протилежного берегу міста за проєктом архітекторів Карло Дамеріні і Вітторіо Скалессе і був урочисто відкритий 24 червня 1962 мером Флоренції Джорджо Ла Піра.
Цей однопролітний міст щодня перетинають тисячі пішоходів, особливо в першій половині дня у вівторок, коли працює ринок в Кашине. Хоча міст спроєктований як пішохідний, його щодня перетинають сотні людей з велосипедами, мопедами, мотоциклами з виключеними двигунами. Це люди, які їздять на роботу або на навчання до Університету, використовуючи двохколісні транспортні засоби.
У 2002 був розроблений проєкт перетворення мосту на автомобільний і велосипедний з спеціальними велосипедними доріжками і навіть почались підготовчі роботи до будівництва, але після гарячих дискусій проєкт відхилили і будмайданчик був розібраний. При цьому влада міста дозволила і далі використовувати міст як прохідний для мопедів і мотоциклів, враховуючи постійне зростання локального трафіку в цьому районі.[1]
Наприкінці 2011 року міст зазнав значних реставраційних робіт, які включали відновлення і перефарбування бетонного покриття і сталевих балюстрад.
Сусідніми мостами є автомобільно-пішохідний міст Понте аль Індіано і так званий Трамвайний міст (Ponte della tramvia).
Примітки
- ↑ Notizia su Nove.firenze.it(італ.)
Посилання
- Francesco Guerrieri, Lucia Bracci, Giancarlo Pedreschi. I ponti sull'Arno dal Falterona al mare. Firenze, Edizioni Polistampa, 1998.(італ.)
| |||||||
