Понте Санта Триніта
| Понте Санта Триніта | |
|---|---|
 Понте Санта Триніта, вигляд з мосту Понте Веккіо. | |
| 43°46′08″ пн. ш. 11°15′01″ сх. д. / 43.768888890027774607° пн. ш. 11.250277780027776231° сх. д.Координати: 43°46′08″ пн. ш. 11°15′01″ сх. д. / 43.768888890027774607° пн. ш. 11.250277780027776231° сх. д. | |
| Офіційна назва | Ponte Santa Trìnita |
| Країна |
.svg){kind=small} Італія[1] |
| Розташування |
Флоренція  Італія |
| Перетинає | Арно |
| Тип конструкції | еліптичний арковий міст за проектом Бартоломео Амманаті |
| Матеріал | камінь |
| Основний проліт | 32 |
| Загальна довжина | 108 м |
| Ширина | 29 |
| Відкрито | 1569 |
| Конструктор, архітектор | Бартоломео Амманаті і Riccardo Gizdulichd |
  Понте Санта Триніта Понте Санта Триніта (Італія) | |
 | |
 Понте Санта Триніта у Вікісховищі | |
Понте Санта Триніта (італ. Ponte Santa Trìnita, Міст Святої Трійці) — один з найелегантніших мостів через річку Арно у Флоренції, побудований в епоху Відродження за проектом архітектора Бартоломео Амманаті.
Історія мосту[ред. | ред. код]
Міст Святої Трійці, названий так на честь однойменної церкви, був побудований у 1566—1569 за проектом Бартоломео Амманаті на місці, де раніше спочатку був дерев'яний міст (1252—1259), а згодом після його руйнації від повені - кам'яний п'ятиарковий міст, побудований за проектом відомого художника і архітектора Таддео Гадді у 1333, який у 1557 також був зруйнований після повені.
Понте Санта Триніта є найстарішим еліптичним овим мостом у світі, його елегантний зовнішній вигляд утворюють три плоскі еліпсоподібні прольоти різної довжини (центральний проліт 32 метри, інші — по 29 метрів), потужні гранчасті підвалини, мармурові картуші і скульптура.
Прикрасою мосту є чотири декоративні статуї «Пори року», які були встановлені в 1608 у рамках весільних урочистостей Козімо II Медічі з Марією Магдаленою Австрійською, — «Весна» П'єтро Франкавілла, «Літо» і «Осінь» Джованні Каччіні[en] і «Зима» Таддео Ландіні[en].
8 серпня 1944 міст був зруйнований нацистами. Його реконструкція була здійснена в 1959 під керівництвом архітектора Riccardo Gizdulich і інженера Emilio Brizzi[2] з використанням кам'яних фрагментів, що збереглися,[3] і каменів, взятих з того ж кар'єра, що й оригінальні.
При реконструкції було відновлено підняті з вод Арно фрагменти скульптур, причому голова «Весни» була знайдена і відновлена лише у жовтні 1961.[4]
Сусідніми мостами є Понте Веккіо (на схід) і Понте алла Каррайя (на захід).
Галерея[ред. | ред. код]
-
Понте Санта Триніта. 1830 -
"Літо" Джованні Каччіні -
Алегорія "Весна" П’єтро Франкавілла -
"Осінь" Джованні Каччіні -
![Генрі Холідей[en] - "Данте і Беатріче"](//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/6a/Henry_Holiday_-_Dante_meets_Beatrice.jpg/120px-Henry_Holiday_-_Dante_meets_Beatrice.jpg)
Генрі Холідей[en] - "Данте і Беатріче"
.jpg)
![Генрі Холідей[en] - "Данте і Беатріче"](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Henry_Holiday_-_Dante_meets_Beatrice.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ archINFORM — 1994.
- ↑ TCI Firenze e Dintorni, eo. loc.(італ.)
- ↑ Bridges: Stone arch bridges. Encyclopædia Britannica. 2007.(англ.)
- ↑ Tramvia comes to Florence. Florence builds across the Arno for only the second time in four centuries. fssweb.berry.edu. Архів оригіналу за 19 липня 2011. Процитовано 19 грудня 2010.(англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Понте Санта Триніта |
- Віртуальний тур по мосту [Архівовано 24 березня 2014 у Wayback Machine.]
| |||||||
|
