Парозубчик серцеподібний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Didymodon cordatus)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Парозубчик серцеподібний
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Мохи (Bryophyta)
Клас: Листостеблові (Bryopsida)
Підклас: Дикранові (Dicranidae)
Порядок: Потіальні (Pottiales)
Родина: Потієві (Pottiaceae)
Рід: Парозубчик (Didymodon)
Вид:
D. cordatus
Біноміальна назва
Didymodon cordatus
Jur.

Парозубчик серцеподібний (Didymodon cordatus) — вид мохів порядку потіальних (Pottiales)[1].

Поширення

[ред. | ред. код]

Батьківщиною є Європа, Азія[2].

Росте в сухих, теплих, багатих вапном місцях, часто на вінцях і стиках стін, на кам'яних уступах, а також на сонячних лесових стінах порожнистих стін або насипів.

Характеристика

[ред. | ред. код]
Листок

Утворює пухкі газони від буро-зеленого до брудно-зеленого кольору, які легко гниють. Кілька розгалужених стебел досягають приблизно 3 сантиметрів у висоту. Листя сухе і злегка скручене, у вологому стані стирчить догори або вертикально стоїть. Листки мають широкояйцеподібну основу, коротко загострені, порожнисті. Краї широко загорнуті по всій довжині. Широка листова жилка з короткими шестикутними клітинами на верхній стороні зазвичай виступає у вигляді короткого гострого кінчика. Спорофіти невідомі. Вегетативне розмноження відбувається через округлі, багатоклітинні, коричневі виводкові тіла, які утворюються у великій кількості в пазухах листків.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Didymodon cordatus. The Catalogue of Life (англ.). Процитовано 13.04.2024.
  2. Didymodon cordatus. Global Biodiversity Information Facility (англ.). Процитовано 13.04.2024.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Jan-Peter Frahm, Wolfgang Frey: Moosflora (= UTB. 1250). 4., neubearbeitete und erweiterte Auflage. Ulmer, Stuttgart 2004, ISBN 3-8252-1250-5, S. 282.
  • Martin Nebel, Georg Philippi (Hrsg.): Die Moose Baden-Württembergs. Band 1: Allgemeiner Teil, spezieller Teil (Bryophytina I, Andreaeales bis Funariales). Ulmer, Stuttgart 2000, ISBN 3-8001-3527-2, S. 310 f.