Hiller VZ-1 Pawnee
![]() | Цю статтю перекладають з іншої мови. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця стаття не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Lxlalexlxl (внесок, журнали) о 18:50 UTC (4901 хвилину тому). |
VZ-1 Pawnee | |
---|---|
![]() | |
Призначення | роторний літак із вертикальним зльотом |
Виробник | Hiller Aircraft |
Перший політ | 1955 |
Статус | експериментальний4-циліндрові горизонтально-поршневі двигуни з повітряним охолодженням |
Основні користувачі | Армія США |
Кількість | 6 |
Hiller VZ-1 Pawnee (позначення армії США; раннє армійське позначення: HO-1) — унікальний роторний літак із вертикальним зльотом, з використанням для підйому вентиляторів, що обертаються протилежно, розташованих усередині платформи, польотом якої пілот керував, переміщаючи вагу тіла в певному напрямку. Розроблена, починаючи з 1953 року, за контрактом Управління військово-морських досліджень[en] (ONR) з Hiller Aircraft, платформа успішно літала від 1955 року[1].
Початкову концепцію розробив Чарльз Х. Циммерман[en] наприкінці 1940-х років[2]. Далі ідею розвивали Hiller Aircraft та De Lackner Company. Було дві основні моделі: модель ONR 1031-A-1 і дещо більша VZ-1 Pawnee, виготовлена 1956 року для армії США. Було створено три прототипи кожної моделі, але жоден з варіантів не було запущено у виробництво[3].
Менша модель ONR мала два поршневі двигуни Nelson H-59[en] потужністю 44 к. с. (33 кВт), з’єднані з гвинтами за допомогою модифікованої вертолітної трансмісії, створеної Industrial Power Division компанії Hall-Scott[en]. Більша модель Pawnee мала три таких двигуни і мала розширену площу повітроводу. «Кінестетичне керуваня» Pawnee було неефективним, тому оператор сидів на платформі і керував польотом за допомогою звичайних елементів керування вертольотом[4].
Завдяки аеродинаміці каналу, в якому оберталися гвинти, платформа була динамічно стабільною, навіть попри те, що пілот і центр ваги платформи були досить високо. Під час випробувань прототипи добре літали, але армія США визнала їх непрактичними, як бойові машини, оскільки вони були невеликими, мали обмежену швидкість і ледь злітали над землею[5].
Відомо, що два з шести прототипів збереглися; обидва є моделями ONR 1031-A-1. Один збергіається в Музеї авіації Гіллера[en] в Сан-Карлосі (штат Каліфорнія), інший – у Центрі Удвара-Газі Національного музею авіації та космосу в Шантіллі (штат Вірджинія)[6]. Останню платформу раніше позичав Музей авіації та космосу Піма[en]. Копію платформи 1031 виставлено в Музеї авіації та космосу Evergreen[en].
-
Hiller 1031-A-1 у центрі Удвара-Газі
-
Плакат із описом копії Hiller 1031 на виставці в Музеї авіації Evergreen
- Виноски
- ↑ Rogers, 1989, с. 74—78.
- ↑ Taylor, 1999, с. 104.
- ↑ Rogers, 1989, с. 78.
- ↑ Winchester, 2005, с. 130—131.
- ↑ Winchester, 2005, с. 130.
- ↑ "Hiller Model 1031-A-1 Flying Platform." Smithsonian National Air and Space Museum. Retrieved: 2 November 2011.
- Бібліографія