Kairuku waitaki

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Kairuku waitaki
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Птахи (Aves)
Надряд: Кілегруді (Neognathae)
Ряд: Пінгвіноподібні (Sphenisciformes)
Родина: Пінгвінові (Spheniscidae)
Рід: Kairuku
Вид: Kairuku waitaki
Біноміальна назва
Kairuku waitaki
Ksepka, Fordyce, Ando & Jones, 2012
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Kairuku waitaki
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Kairuku waitaki
EOL logo.svg EOL: 42332278
Fossilworks: 227464

Кайруку Вайтакі (Kairuku waitaki) — викопний вид птахів роду Кайруку із ряду пінгвінових, знайдений в Новій Зеландії (Kokoamu Greensand). Родова назва походить від маорійського слова «кайруку», яке позначає «пірнальник, що повертається за їжею». Видова назва походить від імені округу Вайтакі. Мешкав 27-25 млн років тому.

Опис[ред. | ред. код]

Для відновлення вигляду стародавнього водоплавного гіганта біологи використовували два з трьох скелетів, знайдених у 1977 році. Мали незвичайну форма тулуба, яка значно відрізняється від усіх нині існуючих пінгвінів і їх вимерлих родичів. Мав струнке тіло, довгі плавці, короткі та товсті гомілки і лапи. Його зріст сягав 127 см. Крім особливої форми тіла, цей пінгвін відрізнявся відносно довгим дзьобом і шиєю, як у сучасних бакланів. Дзьоб цього виду на відміну від Kairuku grebneffi мав вигнутий кінець.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Значний час проводив у морі. Від ворогів також ховався серед брил на скелястих ділянках суходолу, що переривався морем. Був вправним плавцем та пірнальником. Живився рибою та молюсками.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Був розповсюджений на території сучасної Нової Зеландії.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ksepka, D.T., Fordyce, R.E., Ando, T. & Jones, C.M. 2012. New fossil penguins (Aves, Sphenisciformes) from the Oligocene of New Zealand reveal the skeletal plan of stem penguins. Journal of Vertebrate Paleontology 32(2): 235–254.