Нівелія кров'янистонадкрила
| Нівелія кров'янистонадкрила | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
(cropped).jpg) | ||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Nivellia sanguinosa Gyllenhal, 1827 | ||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||
|
Ніве́лія кров'янистонадкри́ла (Nivellia sanguinosa Gyllenhal, 1827 = Leptura kratteri Hampe = Nivellia rubripennis Matsushita, 1911 — вид жуків з родини Вусачів.
Хорологічно нівелія кров'янистонадкрила належить то бореально-альпійської групи видів у складі європейсько-сибірського зоогеографічного комплексу. Поширена у Європі, Росії, на Кавказі. У Карпатському регіоні України трапляється спорадично, переважно на гірських територіях — по долинах річок, заліснених вільховими гаями.
Літ триває протягом червня, а в передгір'ях у травні й на початку чевня. Дорослі комахи відвідують квіти, часто трапляються на таволзі середній. Личинка розвивається в загниваючій деревині вільхи, зрідка та інших листяних порід.
Голова витягнута вперед. Щоки довші за половину діаметра ока. Скроні коротші за щоки, звужені ззаду, закруглені, але з виступаючими задніми кутами. Очі помірно виїмчасті. Останній членик нижньощелепних щупиків довгий і вузький, паралельний, зрізаний на кінці. Вусики у самців довші за надкрила, їх 3-й членик довший 1-го або 4-го. Передньоспинка довша за свою ширину, по середині ледве розширена, до вершини слабо звужена, перетяжки широкі, але дрібні, середина диску широко, проте неглибоко втиснена. Надкрилля плоскі, довгі і паралельні. Відросток передньогрудей помірно довгий, паралельний, дещо заходить за середину середніх тазиків. 1-й членик задньої лапки помітно зігнутий, у самців — довший за всі наступні членики разом узяті.
Скронево-тім'яні долі личинки з'єднуються за лобом на невеликій ділянці. З кожної сторони голови по 3 очка. Вусики короткі, 3-членикові. Епістомальних щетинок — 6, Верхня губа поперечно-овальна. Гіпостом трапецієподібний, спереду звужений. Мандибули короткі, до вершини вирізані, з гострим вентральним зубцем. Ноги порівняно короткі, з гострими, трохи загнутими кігтиками. Дорзальні рухові мозолі на 1-7-му сегментах дрібно гранульовані, оточені мікроскопічними шипиками; гранули утворюють поперечні ряди, перервані посередині поздовжньою борозенкою. Дихальця овальні з невеликою кількістю крайових камер. Довжина — до 23 мм, ширина — близько 3,5 мм.
Генерація триває 2 роки.
- Бартенев А. Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
- Загайкевич І. К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47;
- Загайкевич І. К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
- Заморока А. М. Висотно-домінантний розподіл фауни жуків-вусачів на північно-східному меґасхилі Українських Карпат та південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи // Вісн. Прикарпатського у-ту, серія біол. № 3 — Івано-Франківськ, 2003. — с. 112–127;
- Заморока А. М. Вплив комплексного висотного градієнту на формування домінантних форм жуків-вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) на північно-східному макросхилі Українських Карпат та Передкарпатті // ІІ міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів «Молодь і поступ біології». — Львів, 2006. — с. 251–252;
- Заморока А. М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131–132;
- Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;
- Nowicki M. Verzeichniss galizischer Käfer // Beitrage zur Insektenfauna Galiziens. — Krakow, 1873. — S. 7-52.