Prudential (Варшава)
| Prudential | |
|---|---|
 «Prudential» (2021) | |
| Інформація | |
| 52°14′08″ пн. ш. 21°00′46″ сх. д. / 52.23556° пн. ш. 21.01278° сх. д.Координати: 52°14′08″ пн. ш. 21°00′46″ сх. д. / 52.23556° пн. ш. 21.01278° сх. д. | |
| Розташування |
Варшава Польща |
| Країна |
Республіка Польща |
| Статус | будівля готелюd і готель |
| Стиль | арт-деко |
| Початок будівництва | 1931 |
| Завершено | 1933 |
| Висота | |
| Дах | 66 м |
| Технічні деталі | |
| Кількість поверхів | 17 |
| Інше | |
| Архітектор |
Марцин Вейнфелд Стефан Брила |
 | |
 Prudential у Вікісховищі | |
«Prudential» (Пруденшл) — варшавський хмарочос, що був побудований 1931—1933 роках на площі Наполеона 9 (нині площа Варшавських повстанців) в стилі арт-деко для англійського товариства страхувань «Prudential».
Опис[ред. | ред. код]
Будівля була сиволом сучасної Варшави 1930-х років. Першопочатково вона мала складатися з 11 поверхів, але архітектори, взявши до уваги дуже різні висоти вже побудованих будинків на площі Наполеона (2-6 поверхів), вирішили, що початковий план висоти для хмарочосу «Prudential» є недостатнім для досягнення враження домінанти[1]. У кінцевому варіанті будівля отримала 16 поверхів (66 м), що зробило її на той час найвищим хмарочосом у Польщі та другим за висотою в Європі.
У нижній частині будівлі знаходилися офіси, а у верхній — апартаменти класу люкс. Між ними, на шостому поверсі, розташувалися службове житло та підсобні приміщення. У офісній частині містилися не лише приміщення для товариства «Prudential», а також для електростанції та інших компаній. Найрозкішніші апартаменти мали площу близько 240 м², 6 кімнат, 3 ванні кімнати, кухню і кімнату для прислуги. Навіть менш розкішні люкси окрім головного входу мали вхід для обслуги і ліфти[1]. Хмарочос був запроектований Марцином Вейнфелдом, тоді як зварні сталеві конструкції залізобетонного фундаменту будівлі розробили Стефан Брила та Венчеслав Поніж[2]. Вхідні двері були зроблені з патинованої міді, інші двері та віконні рами виготовлені з ясену. Над боковими входами знаходилися скульптури виконані Ришардом Мошковським[1]. Для будівництва було використано 2 мільйони цеглин, 2 тис. тонн цементу, 1500 тонн сталі.
Під час Другої світової війни «Prudential» отримав значні пошкодження, а в часі Варшавського повстання був обстріляний близько 1000 снарядами. Хмарочос був також уражений снарядом масою 2 тонни калібру 600 мм із самохідної мортири Karl-Gerät, внаслідок чого будівля значно відхилилася від вертикалі. Однак її сталева конструкція проіснувала ще кілька років ставши живим символом руйнувань. Силует руїн хмарочосу використовувався в антивоєнних плакатах.
Після війни нерухомість була повернута передвоєнним власникам на підставі декрету Бєрута (проте згодом вони отримали компенсацію за збитки відповідно до угоди з Великою Британією)[3]. Будівля була відбудована в 1950-1953 роках у стилі соцреалізму. Автором нового проекту знову став Марцин Вейнфелд[1]. Хмарочос отримав нову функцію: 1954 року тут відкрито готель «Варшава», що вміщував 375 місць для ночівлі (одно- і двомісні номери, а також 1 номер люкс), 200 місць в ресторані, 100 в кафе і 20 у нічному приміщенні. Готель перестав працювати в 2002 році.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Prudential і площа Наполеона перед 1939 -
Потрапляння снаряду в хмарочос із самохідної мортири Karl-Gerät, 28 серпня 1944 -
Знищений хмарочос в 1945 – вигляд зі сторони площі Варшавських повстанців -
Вигляд на будівлю в перспективі на вулицю Свєнтокшиську зі сторони Нового Святу, 1945
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Grzegorz Mika. Niebotyk z placu Napoleona. — Skarpa Warszawska 12 (69), грудень 2014. — С. 6-8.
- ↑ Barbara Petrozolin-Skowrońska. Encyklopedia Warszawy. — Варшава : Wydawnictwa Naukowe PWN, 1994.
- ↑ Bartosz Klimas. Warszawa czeka na hotel Warszawa. — Życie Mazowsza (dodatek do 'Rzeczpospolitej'), 25 січня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Prudential (Варшава)- Prudential, історія одного будинку [Архівовано 14 квітня 2013 у Wayback Machine.](пол.)
- Відбудова Prudential [Архівовано 4 березня 2021 у Wayback Machine.](пол.)
