Обговорення:Енвер Ходжа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

про його правління нема нічого. --MiskoGe (обговорення) 16:42, 22 березня 2020 (UTC)[відповісти]

Правильна транслітерація цього прізвища українською Ходжа: це албанське прізвище, в албанській мові (як і в решті балканських мов) літера H передає виразний звук Х (приклад вимови). Етимологічно воно походить із перської мови, де також вжито один із аналогів українського Х). Те, що є низка джерел, які в цьому випадку використовують логіку H=Г, не є достатньою підставою для зміни правопису (так само, як не можна угорське GY автоматично транслітерувати як ҐІ чи ГІ). Важливо брати до уваги фонетичну систему мови.--Dƶoxar (обговорення) 07:54, 19 червня 2020 (UTC)[відповісти]

@Dƶoxar: Якщо б ви підтримували правопис «Ходжа» через те, що його зустрічається частіше ніж «Годжа», я б не був проти. Хоча це треба було б довести, я б зрозумів і подумав собі «хай буде». Але якщо ви так дуже дбаєте про фонетику, саме ви б мали підтримувати правопис «Годжа».
Не знаю, де ви дізналися про те, що в албанській мові літера H передає звук Х. Це ж зовсім не так. Навіть у вами надісланому прикладі вимови не вимовляють Х. В англійській версії цієї статті теж подібний файл ані там не вимовляють Х. Українське Х фонетичною термінологією — глухий м'якопіднебінний фрикативний [x]. Албанське H — глухий гортанний фрикативний [h]. Правда, він трохи відрізняється від українського Г — дзвінкого гортанного фрикативного [ɦ], але в українській мові це найближчий до нього звук. Різниця просто у дзвінкості. Натомість українські Х і Г артикулюються на іншому місці. Той самий звук [h], що в албанській, передається літерою H наприклад в угорській, фінській, румунській, турецькій, англійській та німецькій мовах. Секешфегервар, Гельсінкі, Генрі Форд, Ганновер тощо — всі ці слова в оригіналі пишуться з H та воно в них не вимовляється як українське Х ([x]), але його вимова — [h]. Так само як у албанській.
Термін балканські мови у мовознавстві не дуже вживається, це більш географічне поняття. Проте, правда що у словенській, хорватській та сербській (коли використовує латинку) мовах літера H передає звук Х, тобто глухий м'якопіднебінний фрикативний [x] (хіба це ви мали на увазі, коли писали «як і в решті балканських мов»).
Отже, якщо інші мови, які використовують кирилицю пишуть прізвище «Hoxha» як «Ходжа», це через те, що в них немає іншого ближчого звука до H ніж Х, тоді як в українській є — саме Г. Ось як я беру до уваги фонетичну систему мови. Radoslav Ivan (обговорення) 14:36, 24 червня 2020 (UTC)[відповісти]
Під "балканськими мовами" мені йшлося про балканський мовний союз, де мови різних гілок мають схожі властивості, особливо у фонетиці. Хоча південнослов'янська H трохи відрізняється від албанської та румунської H, але їхня близькість з українською Г більшою мірою формальна, адже албанський звук глухий. Мені здається нелогічним передавати глухий звук дзвінким, якщо є непоганий глухий відповідник. До того ж (як уже було сказано) етимологічно Х пасує сюди більше (воно походить від перської خ). (Аналогічно боснійське прізвище Ібрагімович зберегло Г завдяки етимології, адже тут сербохорватська H відповідає арабській ه.)
Непослідовність в передачі "умовно ідентичного" звука [h] різними буквами у словах із різних мов мені не здається дивною. З німецькою, латиною, і трохи менше, але з англійською українська мова контактує давно. Угорська транслітерація прийшла до української через карпатські діалекти, де Г часто виникає навіть там, де в літературній мові просто голосний. Фінська — це скоріше паралель з угорською та шведською. Натомість щодо турецької я з вами не згоден: у більшості випадків сучасній турецькій H відповідають османські خ та ح, а в українській — літера Х (Фенербахче, ханим, Ескішехір). Тут теж варто згадати, що німу турецьку Ğ українізують через Г на основі етимології.
Загалом, я не думаю, що існує ідеальне універсальне рішення. Навіть на прикладі польської українська мова відходить від строгої фонетичності на користь етимологічності (H=Г, а CH=Х). Тому до кожної мови (чи принаймні до кожної гілки) варто застосовувати індивідуальний послідовний підхід і випрацьовувати умови для винятків.--Dƶoxar (обговорення) 16:14, 24 червня 2020 (UTC)[відповісти]