Ved Rundarne

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«У Рондане» або «У Рондських горах» (норв. «Ved Rundane», в сучасній орфографії також «Ved Rondane») — вірш норвезького поета Осмунда Улофсена Віньє 1861.[1] Вірш входить до збірки «Ferdaminni fraa Sumaren 1860». У 1870 Едвард Ґріґ поклав вірш на музику, що зробило його одним з найвідоміших зразків норвезької поезії.

У Рондських горах[ред. | ред. код]

Знову дивлюсь сьогоднi на цi гори та полонини
Тi, що я бачив у раннiй молодостi
I той саме вiтер, що охолоджував розпашiле чоло
I золото, розкидане по снiгу, як тодi.
Це дитячий гомiн, що промовляє до мене
Робить мене мрiйливим i навiть щасливим.
Слова змiшуються зi спогадами юностi
Якi огортають мене i мало не забивають памороки.
Так, життя огортає мене, як воно огортало
Коли пiд снiгом я бачив зелене зiлля.
Сьогоднi я мрiю, як мрiяв ранiше
Коли бачив цi гори у синявi.
Я забуваю щоденнi чвари, як ранiше забував,
Коли надвечiр я тiшився з останнього вiдблиску сонця.
Я звичайно знайду собi дiм, який буде моїм прихистком,
Коли сонце, що хилиться спочити, вкаже менi шлях.
Все як колись, але бiльше безперечностi
А також свiтла дня, яке здається менi прозорiшим,
I те, що мене мучило i уражало так жорстоко,
Сама тiнь менi здається не такою темною;
Навiть те, що пiдбурює грiшити, часто мене зачаровує,
Навiть ця нескорена гора стає менш суворою.
Старi думки повертаються доладними:
Це те саме, стареньке серце, б’ється.
I кожен камiнь як вiднайдене знання,
Тому що дитям, я бiгав серед них.
Наче цi високi вершини були гiгантами,
Я питаюсь то в однiєї, то в iншої, хто виграє.
Я пам’ятаю про все; i те, i iнше
Поки сонце не згасне, занурившись у снiг.
I в день мого останнього сну,
Цi старi спогади i цi старi тiнi мене розрадять.
Переклад Дарини Макаренко
  1. Haarberg, Jon (2017-03-17). Aasmund Olavsson Vinje. Store norske leksikon (no). Процитовано 2018-03-31.