Перегляд вихідного коду сторінки Єзупіль

{{Селище України
 | назва           = Єзупіль 
 | прапор          =
 | герб            = 
 | область         = [[Івано-Франківська область]]
 | район           = [[Івано-Франківський район]]
 | код КОАТУУ      = 2625855300
 | зображення      = DominicYezupil.JPG
 | зображення_розмір =
 | зображення_підпис = колишній Домініканський костел в Єзуполі
 | розташування    = 
 | mapx            =
 | mapy            =
 | засноване       = [[1435]]
 | населення       = {{зменшення}} {{Formatnum:2833}} <small>(01.01.2017)</small><ref>{{UKR-EnumPopEstimate2017}}</ref>
 | площа           = 28.22 
 | статус = 2024
| магдебурзьке право =
 | щільність       = 105,5
 | поштовий індекс = 77411
 | телефонний код  = 3436
 | висота          = 260
 | ref-висота      =
 | водойма         = [[Бистриця (притока Дністра)|Бистриця]], [[Дністер]]
 | координати      = {{coord|49|2|30|N|24|46|49|E|scale:30000|display=inline,title}}
   | lat_deg = 49 | lat_min = 2 | lat_sec = 30
   | lon_deg = 24 | lon_min = 46 | lon_sec = 49
 | ref-area        =
 | станція         = [[Єзупіль (станція)|Єзупіль]]
 | відстань        =
 | фізична р       = 16
 | залізниця р     = 
 | автошлях р      = 19
 | фізична о       = 14
 | ref-фізична о   =
 | залізниця о     = 16
 | автошлях о      = 19
 | адреса          = 77411, Івано-Франківська обл., Тисменицький р-н, смт. Єзупіль, вул. Бандери, 50
 | голова          =
 |громада=[[Єзупільська селищна громада]]}}
'''Єзупіль''' (за часів [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] — ''Жовтень'') — [[селище]] [[Івано-Франківський район|Івано-Франківського району]] [[Івано-Франківська область|Івано-Франківської області]]. Центр [[Єзупільська селищна громада|Єзупільської селищної громади]]. Розташоване на злитті річки&nbsp;[[Бистриця (Надвірнянський район)|Бистриця]]&nbsp;у&nbsp;[[Дністер]]. Єзупіль визнано одним із найдавніших поселень Галицького Придністров'я<ref>{{Cite web |url=http://vikna.if.ua/news/category/if/2015/08/16/38766/view |title=Маріямпіль і Єзупіль визнані найдавнішими поселеннями Галицького Придністров'я |accessdate=27 вересня 2015 |archive-date=13 серпня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200813053210/https://vikna.if.ua/news/category/if/2015/08/16/38766/view }}</ref>.

== Історія ==

=== Чешибіси ===
Власником села Чешибісів був шляхтич ''Ян Розумек з Клечова'', який разом з дружиною ''Анною'' продали у 1435 році маєток шляхтичу, краківському хорунжому ''Павлу з Вроцімович гербу [[Півкозич]]'', від якого маєток у 1437 році набув [[Михайло Бучацький|Міхал Бучацький]]<ref>''Czołowski A.'' Z przeszłości Jezupola i okolicy…&nbsp;— S. 7.</ref>.

[[7 листопада]] [[1435]]&nbsp;— перша відома письмова згадка про село ({{lang-la|villa}}), яке тоді називалося Чешибісами (''Чешибіш''), у записі №&nbsp;32 «Найдавніших записів галицьких судів 1435—1475 років»<ref>[https://polona.pl/item/akta-grodzkie-i-ziemskie-z-czasow-rzeczypospolitej-polskiej-z-archiwum-tak-zwanego,NjY1NjA2/2/#info:metadata Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej: z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie w skutek fundacyi śp. Alexandra hr. Stadnickiego. T. 12, Najdawniejsze zapiski sądów halickich 1435-1475] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210109034326/https://polona.pl/item/akta-grodzkie-i-ziemskie-z-czasow-rzeczypospolitej-polskiej-z-archiwum-tak-zwanego,NjY1NjA2/2/#info:metadata |date=9 січня 2021 }}.&nbsp;— Lwów: skł. gł. w księg. Seyfartha i Czajkowskiego, 1887.&nbsp;— t. 12.&nbsp;— №&nbsp;32.&nbsp;— S. 3.</ref>.

У часи власности [[Бучацькі|Бучацьких]] сільце стало, за свідченням історика [[Ян Длугош|Яна Длуґоша]], [[містечко]]м<ref>''Czołowski A.'' Z przeszłości Jezupola i okolicy…&nbsp;— S. 14.</ref>. Чешибіси були укріплені дерев'яно-земляною фортецею (неподалік&nbsp;— переправа через стратегічно важливий [[Дністер]]).

Після одруження Анни з Бучацьких, дочки Пйотра, внучки Міхала, село як [[придане|посаг]] перейшло до [[Ян Каменецький (гетьман)|Яна Каменецького]]. Від нього маєтність успадкував син [[Миколай Каменецький (староста)|Миколай]] ({{пом}} [[1519]]&nbsp;— наприкінці червня 1513&nbsp;р. призначений на праві «доживоття» [[буськ]]им старостою; помер бездітним), потім&nbsp;— найстарша дочка краківського воєводи [[Миколай Каменецький|Миколая Каменецького]] Анна, дружина лелювського старости Станіслава Спинка з [[Бондкув]]а<ref>''Boniecki A''. [https://polona.pl/item/10355900/257/ Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich].&nbsp;— Cz. 1.&nbsp;— T. 2.&nbsp;— S. 217. {{ref-pl}}</ref> {{lang-pl|Bądków}}; мешкала тут постійно<ref>''Czołowski A.'' Z przeszłości Jezupola i okolicy…&nbsp;— S. 23—24.</ref>). Овдовівши, бл. 1530 вдруге вийшла за графа Яна Тенчинського. Єзупільські маєтності успадкували також її сини від першого чоловіка.

Згодом власником Чешибісів став [[Мартин Зборовський|Марцін Зборовський]]. Невідомо, як він придбав маєток, власником якого перед ним був граф Анджей Тенчинський. Одна з перших відомостей про посідання М.&nbsp;Зборовським маєтку в Чешибісах&nbsp;— 1550 рік. Анджей Тенчинський тривалий час робив напади на маєтки М. Зборовського, викрадав його підданих, нищив посіви. У 1558 році разом з озброєними шляхтичами та слугами на возах зробив напад на містечко в час відсутності дідича, пограбував міщан, знищив посіви, плоти, токи. Конфлікти тривали до смерті М. Зборовського (1565). Маєток посів його син [[Кшиштоф Зборовський (шляхтич)|Кшиштоф]] (місто, села [[Ганнусівка (Івано-Франківський район)|Ганусівці]], [[Побережжя (село)|Побережжя]], Ястребець, [[Сілець (Івано-Франківський район)|Селець]], Старе Село, [[Богородчани]]), який осів тут, повернувшись з-за кордону.

[[20 січня]] [[1591]] король [[Сигізмунд III Ваза]] у Варшаві видав привілей, яким підтвердив, що зняття [[баніція|баніції]] з шляхтича [[Кшиштоф Зборовський (шляхтич)|Кшиштофа Зборовського]] не означає втрату [[Якуб Потоцький (староста генеральний)|Якубом Потоцьким]] прав власності на Чешибіси<ref>[https://polona.pl/item/akta-grodzkie-i-ziemskie-z-czasow-rzeczypospolitej-polskiej-z-archiwum-tak-zwanego,NzE2MDkz/4/#info:metadata Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej : z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie w skutek fundacyi śp. Alexandra hr. Stadnickiego. T. 10, Spis oblat zawartych w aktach grodu i ziemstwa lwowskiego] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210109235614/https://polona.pl/item/akta-grodzkie-i-ziemskie-z-czasow-rzeczypospolitej-polskiej-z-archiwum-tak-zwanego,NzE2MDkz/4/#info:metadata |date=9 січня 2021 }}.&nbsp;— Lwów: skł. gł. w księg. Seyfartha i Czajkowskiego, 1884.&nbsp;— t. 10.&nbsp;— S. 162. {{ref-pl}} {{ref-la}}</ref>.

У Чешибісах був дерев'яний замок, у якому власник Якуб Потоцький оборонявся від татар<ref>''[[Міхал Балінський|М.&nbsp;Балінський]], [[Тимотеуш Ліпінський|Т.&nbsp;Ліпінський]]'' [http://www.polona.pl/dlibra/doccontent?id=1664 Старожитня Польща…&nbsp;— Варшава, 1845.&nbsp;— Т. ІІ, ч. 2.&nbsp;— С. 720]{{Недоступне посилання}}. {{ref-pl}}</ref>.

[[1594]]-го татари спалили місто під час нападу на Галичину через прорахунки коронного командування<ref>''Сергій Леп'явко'' Северин Наливайко // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій.&nbsp;— К.: Варта, 1994.&nbsp;— 560 с.&nbsp;— С. 61.&nbsp;— ISBN 5-203-01639-9.</ref>.

=== Назва Єзупіль ===
Згідно з народним переказом, під час наїзду татар польський шляхтич Якуб Потоцький втікав від них на своєму коні-румакові. Він переплив Дністер, але кінь ніяк не міг вскочити на стрімкий берег. Воєвода вигукнув: «Єзус-Марія!»&nbsp;— кінь виніс його на суходіл. На подяку Богові воєвода дав обітницю заснувати на обох берегах Дністра міста{{джерело}}.

[[1597]] року містечко перейменували (стараннями власника [[Якуб Потоцький (староста генеральний)|Якуба Потоцького]]) на Єзупіль.

[[16 червня]] [[1608]] року [[Стефан Потоцький (староста генеральний)|Стефан Потоцький]], молодший брат Якуба Потоцького, видав дарчу грамоту [[орден Домініканців|оо. домініканцям]], за якою вони отримали місце (ґрунт) на побудову костелу та кляштора (монастиря) в [[Золотий Потік|Золотому Потоці]]<ref>''T.&nbsp;H.&nbsp;Skrzypecki'' Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich.&nbsp;— Opole: Solpress, 2010.&nbsp;— S. 20.&nbsp;— ISBN 978-83-927244-4-5. {{ref-pl}}</ref>.

Власником ([[дідич]]ем) Єзуполя був [[Миколай Потоцький]]&nbsp;— син [[Якуб Потоцький (староста генеральний)|Якуба Потоцького]], тому в деяких документах підписувався «Миколай на Єзуполі Потоцький»<ref>[https://polona.pl/item/akta-grodzkie-i-ziemskie-z-archiwum-ziemskiego-we-lwowie-w-dalszym-ciagu-wydawnictwa,MzUxMTkzNjE/6/ Akta grodzkie i ziemskie : z archiwum ziemskiego we Lwowie w dalszym ciągu wydawnictwa fundacyi Al. hr. Stadnickiego. T. 24, Lauda sejmikowe halickie 1575—1695] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210109233729/https://polona.pl/item/akta-grodzkie-i-ziemskie-z-archiwum-ziemskiego-we-lwowie-w-dalszym-ciagu-wydawnictwa,MzUxMTkzNjE/6/ |date=9 січня 2021 }}.&nbsp;— Lwów: Tow. Naukowe: z zasiłkiem Funduszu Kultury Narodowej, 1931.&nbsp;— t. 24.&nbsp;— S. 296, 517. {{ref-pl}}{{ref-la}}</ref>, був похований в домініканському костелі містечка.

[[1671]] [[Ульріх фон Вердум]] подав такий опис міста:

''«Місто належить до Покуття. Належить генералові Подільських земель Миколаю Потоцькому, а перед [[1671]]&nbsp;р. належало його брату&nbsp;— коронному писарю Якубу Потоцькому. Біля Єзуполя є кам'яний замок; Домініканський монастир із гарно збудованим кам'яним костелом, обнесеним оборонним ровом. Місто обнесене земляними валами та ровом з невеликими бастіонами. В місті та передмісті знаходяться три руські церкви. Місто забудоване переважно дерев'яними будинками».''

[[19 вересня]] [[1676]]&nbsp;— завойоване турецько-татарськими військами під час [[Польсько-турецька війна (1672—1676)|Польсько-турецької війни 1672—1676 років]]<ref>''T. H. Skrzypecki'' Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich.&nbsp;— Opole: Solpress, 2010.&nbsp;— S. 66.&nbsp;— ISBN 978-83-927244-4-5. {{ref-pl}}</ref>.

{{цитата|''Під час одного наїзду татар якийсь польський воєвода (каетан) тікав від них на своєму коні-румакові. Він переплив Дністер, але кінь ніяк не міг вскочити на стрімкий берег. Воєвода вигукнув: «Єзус-Марія!» — і кінь виніс його на берег. На подяку Богові воєвода заснував на обох берегах міста Єзупіль і Маринопіль (Маріампіль)"<ref>''[[Стецюк Валентин Михайлович|В.&nbsp;Стецюк]]'' (упорядник). Культурні ґрона Дністра. Мультинаціональна культурна спадщина Наддністрянщини.&nbsp;— Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2001.</ref>}}.

[[Файл:Jezupol Greek Catholic Church2.JPG|250px|thumb|Греко-католицька церква]]
Пізніше, у [[XVI століття|XVI]]—[[XVII століття|XVII]] століттях, тут збудували замок. Тепер на його місці стоїть колишній домініканський костел. Є дані, що тут був також оборонний домініканський монастир, заснований [[дідич]]ем Якубом Потоцьким, у якому той був похований<ref>''Zaucha T.'' Kościoł parafialny p. w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pierwszego męczenika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.&nbsp;— Kraków: Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2010.&nbsp;— Cz. I, tom 18.&nbsp;— S. 193.— ISBN 978-83-89273-79-6. {{ref-pl}}</ref>. У будівництві мурованого замку (на місці дерев'яного) та костелу, ймовірно, брав участь львівський зодчий [[Павло Римлянин]]<ref>''[[Вуйцик Володимир Степанович|В.&nbsp;Вуйцик]]'' Зодчий Павло Римлянин // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація».&nbsp;— 2004.&nbsp;— №&nbsp;14.&nbsp;— С. 46.</ref>.

За однією з версій, тут народився [[Памво Беринда]].

У XIX столітті Єзупіль був містечком [[Станиславівський повіт|Станиславівського повіту]]. На той час воно мало власну печатку зі складним символом: бича голова, під якою&nbsp;— колісний плуг; обабіч плуга&nbsp;— сокира й ціп, нижче&nbsp;— перехрещені граблі й коса.
Під час першої світової війни містечко опинилося на театрі військових дій. 23 липня 1917 року було остаточно звільнене з російської окупації.
Після окупації [[Західноукраїнська Народна Республіка|Західноукраїнської Народної Республіки]] поляками в 1919 році в містечку був адміністративний центр [[ґміна Єзупіль|ґміни Єзуполь]] та відділку поліції.

17 жовтня 1954 року облвиконком рішенням №&nbsp;744 передав у Жовтневому районі з [[Єзупільська селищна рада|Жовтневої селищної ради]] хутір Київці до [[Поберезька сільська рада|Поберезької сільської ради]], а хутір Перевози&nbsp;— до [[Дубовецька сільська рада (Галицький район)|Дубовецької]].

У радянські часи селище називалося ''Жовтень''. Рішенням [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]] від [[9 липня]] [[2003]] року йому офіційно повернено історичну назву (де-факто раніше).

=== Злочини НКВС ===
У 1944—1956 роках в селищі була в'язниця Жовтневого районного відділу [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]]. Тут, неподалік лікарні, була знайдена вже друге масове поховання жертв сталінських репресій<ref>{{Cite web |url=http://vikna.if.ua/news/category/all/2015/09/21/40902/view#ad-image-0 |title=У Єзуполі перепоховали 250 жертв НКВС, серед яких — 54 дитини. |accessdate=21 вересня 2015 |archive-date=21 жовтня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171021174843/http://vikna.if.ua/news/category/all/2015/09/21/40902/view#ad-image-0 }}</ref>.

Перше виявили на початку 90-х років минулого століття, де було виявлено 46 скелетів. Закопували закатованих людей у рові. Тіла складали один на одного, інколи навіть у шість шарів. Їх пересипали вапном, щоб скоріше розклалися і не було чути трупного запаху. В окремих черепах виявлено кульові отвори та знайдено біля кісткових залишків гільзи від куль.

Другу могилу виявлено у 2014 році. Ідентифіковано 225 скелетів, у тому числі 54 дитячих. Розкопки ще не завершено, оскільки на похованнях нині розташовані гаражі лікарні, а інша частина залишків закатованих&nbsp;— під дорогою. Відповідно до норм міжнародного та українського законодавства на такі «особливо небезпечні злочини проти миру та безпеки людства» не поширюється термін давності їх скоєння<ref>{{Cite web |url=http://vikna.if.ua/news/category/2015/2015/09/23/41078/view |title=Ярослав Коретчук опублікував імена сорока катів, відповідальних за знищення в'язнів у Єзуполі. Список |accessdate=27 вересня 2015 |archive-date=26 липня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170726085402/http://vikna.if.ua/news/category/2015/2015/09/23/41078/view }}</ref>.

=== Повінь ===
У кінці липня 2008 селище зазнало збитків внаслідок сильної повені. Була підтоплена низка господарських угідь та житлових будинків. Для ліквідації наслідків повені в п'яти західних областях&nbsp;Верховна Рада&nbsp;внесла поправки до державного бюджету, якими передбачалося виділення 5&nbsp;млрд грн на допомогу і відбудову зруйнованого стихією.

== Населення ==

=== Мова ===
Розподіл населення за рідною мовою за даними [[Перепис населення України (2001)|перепису 2001 року]]{{UKR-socialdata-mova-2001}}:
{| class="wikitable sortable"
!Мова
!Кількість
!Відсоток
|-
|[[Українська мова|українська]]
|3009
|99.44%
|-
|[[Російська мова|російська]]
|14
|0.46%
|-
|[[Угорська мова|угорська]]
|1
|0.04%
|-
|[[Польська мова|польська]]
|1
|0.03%
|-
|[[Румунська мова|румунська]]
|1
|0.03%
|- class="sortbottom"
!Усього
|3026
|100%
|}

== Архітектура ==

=== Пам'ятки ===
Єзупільські історико-архітектурні пам'ятки:
* Палац [[Войцех Дідушицький|Войцеха Дідушицького]] ([[1848]]—[[1909]]), тепер санаторій
* Колишній [[домініканський костел (Єзупіль)|домініканський костел]]
* Греко-католицька церква Святого Миколая ([[1882]])<ref>{{Cite web |url=http://decerkva.org.ua/fra/yezupil.html |title=Єзупіль, Церква Св. Миколи 1888 |accessdate=10 січня 2017 |archive-date=11 січня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170111090315/http://decerkva.org.ua/fra/yezupil.html }}</ref>
* Дзвіниця

=== Пам'ятники ===
{{main|Пам'ятники Єзуполя}}
У селищі встановлено десять пам'ятників і погрудь видатних діячів України (Тараса Шевченка, Івана Франка&nbsp;— обидва [[2000]], Памва Беринди&nbsp;— [[2008]]), меморіалів воїнів ОУН-УПА, єзупільчан, що загинули у Другій світовій війні, жертв НКВС, скульптура «Скорботної матері».

Видатна роль у встановленні єзупільських пам'ятників належить єзупільчанину, меценатові [[Войцюк Володимир Семенович|Володимиру Семеновичу Войцюку]] (1930—2010, виїхав, працював у США). Його заходами, коштом в Єзуполі були встановлені пам'ятники видатним українцям, [[2005]] року єзупільці встановили пам'ятник меценату.

== Відомі люди ==

=== Народилися ===
* [[Войцех Дідушицький]]&nbsp;— австрійський [[граф (титул)|граф]], польський [[політик|політичний діяч]], [[археологія|археолог]], [[письменник]], [[публіцист]], [[мистецтвознавство|мистецтвознавець]], [[драматург]], [[містицизм|містик]]-[[спіритуалізм|спіритуаліст]] українського (русинського) походження. Прихильник порозуміння з українцями, потім&nbsp;— лідер [[Подоляки (група)|«подоляків»]]<ref>''[[Чорновол Ігор Павлович|Чорновол І.&nbsp;П.]]'' [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Didushycky_V Дідушицький (Dzieduszycki) Войцех] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160623165016/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Didushycky_V|date=23 червня 2016}} // {{ЕІУ|2|400}}</ref><ref>''Аркуша О.'' Подоляки // {{ЕІУ|8|310—311}}</ref> Нагороджений [[Орден Залізної Корони|Орденом Залізної Корони]] І класу (1907)<ref>[http://anno.onb.ac.at/cgi-content/anno?aid=klw&datum=19070127&seite=4&zoom=33&query=%22order%2B%C5%BCelaznej%2Bkorony%22&ref=anno-search Telegramy Kuriera Lwowskiego. Ordery] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210111173614/https://anno.onb.ac.at/cgi-content/anno?aid=klw&datum=19070127&seite=4&zoom=33&query=%22order%2B%C5%BCelaznej%2Bkorony%22&ref=anno-search|date=11 січня 2021}} // Kurier Lwowski.&nbsp;— 1907.&nbsp;— №&nbsp;46.&nbsp;— S. 4. {{ref-pl}}</ref>.
* [[Войцюк Володимир Семенович|Володимир Войцюк]]&nbsp;— відомий на Івано-Франківщині меценат, член Спілки краєзнавців Прикарпаття ([[1930]]–[[2010]]); викладав у місцевій школі і похований тут, допомагав матеріально у створенні патріотичних кінострічок «[[Голод 33|Голод-33»]] та «[[Нескорений (фільм, 2000)|Нескорений]]», будівництві пам'ятників Тарасові Шевченку, Іванові Франку, Памві Беринді (Єзупіль), бронзового монумента з нагоди 85-річчя проголошення [[Західноукраїнська Народна Республіка|ЗУНР]] та погруддя ученого-пасічника [[Прокопович Петро Іванович|Петра Прокоповича]] (м. Івано-Франківськ), подарував образ Богородиці новозбудованій церкві у районі Пасічній. За значний особистий внесок у розвиток національної культури Володимир Войцюк отримав високу державну нагороду&nbsp;— орден «За заслуги» ІІІ ступеня та був нагороджений Папою Римським [[Бенедикт XVI|Бенедиктом XVI]] [[орден Святого Сильвестра|орденом Святого Сильвестра]].
* [[Галібей Михайло Павлович]]&nbsp;— український громадський, кооперативний діяч, підприємець.
* [[Кавка Євген Антонович]]&nbsp;— український живописець і графік.
* Михайло Шиндак (псевдо «Козак»; {{н.}} [[1924]])&nbsp;— провідник ОУН, похований на цвинтарі в селі Іваниківці<ref>{{Cite web|url=http://www.galychyna.if.ua/publication/culture/vstanoviti-istinu-dopomagajut-vidguki-chitachiv/|title=Встановити істину допомагають відгуки читачів|accessdate=5 березня 2016|archive-date=10 грудня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141210153725/http://www.galychyna.if.ua/publication/culture/vstanoviti-istinu-dopomagajut-vidguki-chitachiv/}}</ref>.
* [[Овчар Антон Степанович]]&nbsp;— столяр-червонодеревник, лауреат [[Національна премія України імені Тараса Шевченка|Шевченківської премії]].
* [[Петрушевич Іван]]&nbsp;— український письменник, сценарист, перекладач, громадсько-культурний діяч української діаспори в Америці (псевдонім: Е. Van Pedroe-Savidge).
* Пожидаєв Валентин Володимирович ({{н.}} [[17 лютого]] [[1947]])&nbsp;— випускник хімічного (1970) та фізичного (1984) факультетів [[Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича|Чернівецького державного університету]]. Працював на заводі «Кварц» (м. [[Чернівці]]), де пройшов шлях від інженера до начальника центрального конструкторського бюро. У 1989—1991 роках&nbsp;— відповідальний організатор Центрального комітету профспілки працівників оборонної промисловості СРСР по Західній Україні та Молдові, у 1998—2005 роках&nbsp;— перший заступник голови Федерації профспілок України та секретар профспілки працівників атомної енергетики та промисловості. У 2005 році обраний головою ЗАТ «Укрпрофоздоровлення». З 2006 року&nbsp;— помічник Голови ЦК профспілки працівників радіоелектроніки та машинобудування України.
• Дичук Петро Богданович -  Почесний Герой Єзупольської громади який героїчно здобував славу в Польщі, Німеччині та Чехії селу Єзупіль.

=== Пов'язані ===
* Марія&nbsp;— нешлюбна дружина князя [[Володимир Ярославич (князь галицький)|Володимира Ярославича]], не розлучена з чоловіком-попом.<ref>''Бірчак Володимир'' Проти закону // Великий неспокій.&nbsp;— К.: Україна, 1992.&nbsp;— 431 с.&nbsp;— С. 19—25.&nbsp;— ISBN 5-319-01070-2.</ref>.
* [[Ян II Казимир]]&nbsp;— король, перебував під час похорону гетьмана Миколая Потоцького.

=== Поховані ===
* [[Миколай Потоцький|Миколай Потоцький-«ведмежа лапа»]]&nbsp;— коронний гетьман, ворог Богдана Хмельницького.
* [[Якуб Потоцький (староста)|Якуб Потоцький]] (після 1631—1671)&nbsp;— син попереднього, стражник коронний, писар польний коронний, похований 4 січня 1672.<ref>''W. Majewski.'' Potocki Jakub h. Pilawa (ok. 1554—1613) // Polski Słownik Biograficzny.&nbsp;— Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk-Łódź, 1984.&nbsp;— t. XXVIII/1, zeszyt 116.&nbsp;— 178 s.&nbsp;— S. 22. {{ref-pl}}</ref>.

== Галерея ==
{{center|[[Файл:NarodnyDim.JPG|thumb|230x230px|Народний дім]][[Файл:Селищна_рада.jpg|thumb|229x229px|Селищна рада]]<gallery>
Файл:Станція Єзупіль.jpg|Залізничний вокзал
Файл:JezupolPalace1.JPG|Палац [[Войцех Дідушицький|Войцеха Дідушицького]]
Файл:JezupolTarasShevchenkoMonument.JPG|Пам'ятник Тарасові Шевченку
[[File:NarodnyDim.JPG|thumb|Народний дім]]
[[File:Селищна рада.jpg|thumb|Селищна рада]]
</gallery>}}

[[Файл:Wood church Yezupil.jpg|thumb|Церква]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела ==
* ''[[Чоловський-Сас Александер|Aleksander Czołowski]]'' [https://polona.pl/item/z-przeszlosci-jezupola-i-okolicy,MjUyNTUxNjc/8/#info:metadata Z przeszłości Jezupola i okolicy] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210109080134/https://polona.pl/item/z-przeszlosci-jezupola-i-okolicy,MjUyNTUxNjc/8/#info:metadata |date=9 січня 2021 }}.&nbsp;— Lwów, 1890.&nbsp;— 163 s. {{ref-pl}}

== Посилання ==
{{Commonscat|Yezupil}}
* [http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=09.07.2008&rf7571=42262 Єзупіль на порталі Верховної Ради]{{Недоступне посилання|date=лютий 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [http://www.castles.com.ua/jezupol.html Єзупіль] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201125082920/http://www.castles.com.ua/jezupol.html |date=25 листопада 2020 }}. Замки та храми України
* [https://web.archive.org/web/20100125190017/http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_III/581 Про Єзупіль в Географічному словнику Польського Королівства] {{ref-pl}}
* [http://umoloda.kiev.ua/print/84/45/48962 Про роль особи Войцюка в історії Єзуполя] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304190455/http://umoloda.kiev.ua/print/84/45/48962 |date=4 березня 2016 }}
* [http://www.info-library.com.ua/libs/kraeznavstvo/30-ezupil-ivano-frankivska-oblast.html Єзупіль в роки незалежності] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200501031956/http://www.info-library.com.ua/libs/kraeznavstvo/30-ezupil-ivano-frankivska-oblast.html |date=1 травня 2020 }} Ганна Кушнір. «Місто НВ», Івано-Франківськ, 2001&nbsp;р.
* [http://yezupil.eu5.org/ Єзупільська дитяча музична школа]
* [http://vikna.if.ua/news/category/history/2012/11/22/10935/view Єзупіль: З іменем Христа та згадкою про Дідушицьких] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200922063731/http://vikna.if.ua/news/category/history/2012/11/22/10935/view |date=22 вересня 2020 }}

{{Єзупільська селищна громада}}
{{Тисменицький район}}

[[Категорія:Єзупіль|*]]
[[Категорія:Селища Івано-Франківської області]]
[[Категорія:Міста над Дністром]]
[[Категорія:Колишні міста Івано-Франківської області]]
[[Категорія:Колишні районні центри УРСР]]
[[Категорія:Перейменовані населені пункти]]